ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 924/570/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 (головуючий суддя Василишин А.Р., судді Бучинська Г.Б., Грязнов В.В.) у справі № 924/570/18 Господарського суду Хмельницької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"
до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Перший національний аграрний кооператив"
про стягнення 51 571,47 грн платежів за фактичний час користування (із врахуванням 752,26 грн 3% річних, 2 049,38 грн - інфляційних нарахувань), 121 996,71 грн плату за фактично понесені витрати, 52 057,08 грн відшкодування вартості,
Історія справи
Короткий зміст вимог
1. В червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Перший національний аграрний кооператив" (далі - відповідач) про стягнення плати за фактичне користування об`єктом лізингу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних в розмірі 51 571,47 грн, компенсації понесених витрат з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за час прострочення в розмірі 121 996,71 грн, відшкодування вартості у відповідності до пункту 12.9 Договору в розмірі 52 057,08 грн.
1.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу №00011753 від 04.12.2015, у зв`язку з чим позивач відмовився від договору. 28.08.2017 відповідачем отримано повідомлення про відмову від договору та вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкта лізингу. Однак, як вказує позивач, вимога щодо повернення об`єкта лізингу відповідачем проігнорована, автомобіль повернуто лише 09.02.2018, у зв`язку з чим на підставі п. 6.18 договору відповідачу нараховано плату за фактичне користування об`єктом лізингу у період з вересня 2017 року по лютий 2018 року на загальну суму 48 567,92 грн, 3% річних та інфляційні втрати на суми платежів за користування об`єктом лізингу на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. Також позивач зазначає, що ним понесено витрати на виконання договору в розмірі 117 881,59 грн, які у відповідності до п. 8.2.3 договору підлягають компенсації за рахунок відповідача та нараховано 3% річних та інфляційні втрати на вказану суму, у зв`язку з чим заявлено до стягнення 121 996,71 грн.
Окрім того, у відповідності до п. 12.9 договору позивач просив стягнути з відповідача різницю між вартістю об`єкта лізингу визначеному у договорі та ринковою вартістю у розмірі 52 057,08 грн.
Короткий зміст рішення, прийнятого судом першої інстанції
2. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.08.2018 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 48 567,92 грн платежів за фактичний час користування, 752,26 грн 3% річних, 2 049,38 грн інфляційних нарахувань, 770,54 грн витрат по оплаті судового збору.
2.1. Обгрунтовуючи рішення у даній справі, суд першої інстанції зазначив, що відповідач належним чином не виконував зобов`язань з оплати лізингових платежів, що призвело до виникнення заборгованості за договором лізингу.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення плати за фактичне користування об`єктом лізингу в період з вересня 2017 року по лютий 2018 року на загальну суму 48 567,92 грн, місцевий господарський виходив з того, що відповідно до пункту 6.18 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у випадку розірвання контракту/ відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу.
Перевіривши розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд визнав її обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Щодо позовних вимог про стягнення 121 996,71 грн компенсаційних витрат у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором фінансового лізингу від 04.12.2015 №00011753 та 52 057,08 грн упущеної вигоди по п. 12.9 договору, суд першої інстанції дійшов висновку що витрати, які включені позивачем до складу збитків, не відповідають вимогам статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про їх стягнення є безпідставною, необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, ухваленої судом апеляційної інстанції
3. Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.08.2018 скасовано в частині задоволення позову щодо стягнення платежів за фактичний час користування і нарахованих на них річних та інфляційних, а також в частині розподілу судових витрат, прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.
3.1. Мотивуючи рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що у разі розірвання договору внесена позивачем у складі лізингових платежів покупна вартість об`єкта лізингу не підлягає стягненню з відповідача, у зв`язку з припиненням зустрічного зобов`язання позивача по переданню у майбутньому об`єкта лізингу у власність. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №3-28гс13 від 01.10.2013, від 26.04.2018 року у справі № 911/3483/16, від 09.07.2018 у справі №911/2449/17. З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювалося нарахування лізингових платежів уже після розірвання дії договору з посиланням на пункт 6.18 Загальних комерційних умов, що є безпідставним та необґрунтованим.
Окрім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що позивачем не доведено, що заявлена до стягнення сума лізингових платежів за користування об`єктом лізингу, згідно з рахунками-фактури, докази виставлення яких відповідачу в матеріалах справи відсутні, є саме тими лізинговими платежами, які погоджені сторонами у Плані відшкодування.
3.2. В іншій частині позовних вимог про стягнення 121 996,71 грн компенсаційних витрат та 52 057,08 грн упущеної вигоди на підставі п. 12.9 договору, суд апеляційної інстанції погодився з мотивами відмови в їх задоволенні, які були наведені судом першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. 14.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019, у якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.08.2018.
Аргументи учасників справи
Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
5. Суд апеляційної інстанції помилково встановив та визначив, що з відповідача підлягають стягненню саме лізингові платежі, оскільки вимоги позивача грунтувались саме на неналежному виконанні умов договору відповідачем, у тому числі з повернення об`єкта лізингу. І саме внаслідок порушення відповідачем вимог закону про повернення об`єкта лізингу, останньому була нарахована плата за користування об`єктом лізингу, як було погоджено сторонами у договорі.
5.1. Сторони установили у договорі обов`язок відповідача провести оплату за час користування майном до моменту його повернення, визначивши лише її розмір у прив`язці до розміру лізингового платежу, що було встановлено на відповідний період. Оскільки користування майном на умовах оренди є оплатним, таке користування здійснювалося відповідачем і після розірвання договору, сторони на цей випадок врегулювали свої взаємовідносини та чітко визначили розмір відповідної плати і відповідно в частині погоджених умов договору щодо повернення об`єкта лізингу (пункт 12.9 Загальних умов) та порядку плати за користування майном (пункт 6.18 Загальних умов), які є дійсними до фактичного та належного виконання (пункт 12.3 Загальних умов).
5.2. Позивач зазначає, що внаслідок неправильного застосування судом апеляційної інстанції приписів статей 11, 16, 526, 599, 625, 626, 627, 638, 653, 762, 785, 806 Цивільного кодексу України, а також приписів Господарського кодексу України, було помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
5.3. Також позивач зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та невірного розподілу судових витрат.
Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу
6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Посилаючись на пункти 12.9, 6.12 Загальних умов відповідач наполягає на тому, що після вилучення об`єкта лізингу, позивач зобов`язаний був за рахунок суми грошових коштів, що була фактично отримана ним внаслідок продажу об`єкта лізингу або у разі якщо об`єкт лізингу залишився у власності лізингодавця за рахунок ринкової вартості об`єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства, провести зарахування платежів.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
7. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 04.12.2015 між Позивачем та Відповідачем укладено договір про фінансовий лізинг №00011753, об`єктом лізингу за яким є автомобіль марки VW LNF CrafterGP, рік випуску 2015, який позивач зобов`язався передати відповідачу, а відповідач, в свою чергу - прийняти об`єкт лізингу і сплатити суму коштів за Договором шляхом здійснення платежів відповідно до Договору та згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід`ємну частину Договору, вартість об`єкту лізингу 778 963 грн, строк лізингу 60 місяців, лізинговий платіж 17 603,82 грн, авансовий платіж 233 688,90 грн.
7.1. Сторонами за договором лізингу також підписано Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі - Загальні умови), які є додатком до вказаного договору про фінансовий лізинг.
7.2. Відповідно до пункту 6.1 Загальних умов для експлуатації об`єкта лізингу Відповідач зобов`язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до плану відшкодування.
Згідно із умовами пункту 6.5 Загальних умов лізингові платежі перераховуються Відповідачем на рахунок, зазначений Позивачем у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).
7.3. Судами установлено, що відповідно до графіку покриття витрат, який є невід`ємною частиною Договору, відповідач має здійснювати лізингові платежі до 15 числа кожного місяця, останній платіж має бути здійснено 15.12.2020.
7.4. Підпунктом 8.3.1 пункту 8.3 Загальних умов передбачено: якщо Відповідач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, Позивач має право надіслати Відповідачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі; якщо Відповідач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Позивач надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів; у випадку, якщо Відповідач не здійснить оплату у вказаний термін, Позивач має право направити Відповідачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за підпунктом 12.6.1 пункту 12.6 Договору; сторони погодились, що невиконання зобов`язань після надіслання другої вимоги означає, що Відповідач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов`язання за Договором.
7.5. Згідно із підпунктом 8.3.2 пункту 8.3 Загальних умов, якщо Відповідач повністю або частково не здійснить оплату (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг") Позивач має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об`єкт лізингу від Відповідача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.
7.6. Підпунктом 12.6.1 пункту 12.6 Загальних умов обумовлено, що Позивач має право в односторонньому порядку розірвати контракт/відмовитися від контракту, та також право на повернення об`єкту лізингу, зокрема, якщо Відповідач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов`язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.
7.7. Пунктом 12.9 Загальних умов визначено, що у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 Загальних умов, відмови Відповідача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2 Загальних умов, а також якщо Позивач вимагає повернення об`єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, Відповідач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Позивача, якщо інша адреса не вказана Позивачем, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту.
7.8. Пунктом 12.13 Загальних умов сторони погодили, що у випадках, передбачених зокрема, пунктом 12.6 Загальних умов, Договір вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.