ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 22/93/10-18/245/10-22/124/10
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2019 (Широбокова Л.П., Подобєд І.М., Орєшкіна Е.В.) та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.12.2018 (Корсун В.Л.)
за скаргою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі № 22/93/10-18/245/10-22/124/10 Господарського суду Запорізької області
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" про стягнення 81 878 293, 69 грн
Історія справи
Короткий зміст вимог
1. 13.12.2018 Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулася в Господарський суд Запорізької області зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ) про визнання недійсною постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.09.2012 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 13.05.2012 у справі №22/93/10-18/245/10-22/124/10, зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ відновити виконавче провадження та вжити всі заходи для фактичного повного виконання рішення суду у даній справі.
2. Скарга обґрунтована тим, що постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №27166584 від 10.09.2012 винесена неправомірно та з порушенням вимог чинного законодавства у зв`язку з тим, що стаття 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на час прийняття оскаржуваної постанови) не містить підстави про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з укладенням договору реструктуризації. Щодо строку на оскарження дій, то його слід обраховувати з часу прийняття Верховним Судом постанови від 20.11.2018 у справі №908/251/18.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення, ухваленого судом першої інстанції
3. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.12.2018 у задоволенні скарги відмовлено.
4. Ухвала суду мотивована тим, що постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята правомірно та нормами ГПК України і Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено право суду в порядку розгляду скарги на рішення дії чи бездіяльність державного виконавця визначати їх постанови недійсними.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2019 ухвала Господарського суду Запорізької області від 26.12.2018 залишена без змін з тих же підстав.
6. Додатково суд зазначив, що для оскарження дій (бездіяльності) державної виконавчої служби встановлено десятиденний строк, відлік якого в даному випадку починається саме з часу вчинення дії державним виконавцем, тобто, винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та отримання її Позивачем, а не з часу ухвалення Верховним Судом постанови у справі №908/251/18. Відтак, скаржником пропущено строк для оскарження цих дій державного виконавця, що має наслідки, передбачені частиною 2 статті 118 ГПК України.
Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, прийняв скаргу до розгляду та вирішив її по суті, тобто, за своєю ініціативою поновив строк оскарження (стаття 341 ГПК України), проте, оскільки суд першої інстанції по суті вірно вирішив справу, відмовивши в задоволенні скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування чи зміни ухвали від 26.12.2018.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Позивач подав касаційну скаргу на ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати, а скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
8. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано статті 6, 11, 49 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 76, 77, 86 ГПК України, у зв`язку з чим безпідставно відмовлено в задоволенні скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ, оскільки постанова Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №908/251/18 надійшла на адресу Позивача 28.11.2018, тому строк на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.09.2012 пропущено не було.
Позиція інших учасників справи на касаційну скаргу
9. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (далі - Відповідач) 06.05.2019 (поштовий штемпель на конверті) до Верховного Суду подало відзив на касаційну скаргу. Однак, враховуючи встановлений ухвалою Верховного Суду від 12.04.2019 строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 02.05.2019, але не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали, а згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвалу суду Позивачу вручено 19.04.2019, тому, зважаючи на норми статей 118, 295 ГПК України, зазначений відзив підлягає залишенню без розгляду.
10. Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ відзив на касаційну скаргу не надав, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
11. Обґрунтовуючи обставини дотримання строків оскарження дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ щодо постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.09.2012, Позивач послався на положення статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ, яка передбачає право особи оскаржити рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів, та зазначив про дотримання цього строку.
11.1. Позивач зазначає, що підставою для оскарження постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ від 10.09.2012 є постанова Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №908/251/18, яка надійшла на адресу Позивача 28.11.2018, а тому, зважаючи на положення статті 116 та статтю 341 ГПК України, строк оскарження постанови від 10.09.2012 про закінчення виконавчого провадження не пропущено.
12. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.12.2018 прийнято скаргу Позивача на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ та призначено її розгляд, а ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.12.2018 у задоволенні скарги відмовлено по суті.