ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 914/1420/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"
представник позивача - не з`явився
відповідач 1 - Жовківська районна державна адміністрація Львівської області
представник відповідача 1 - не з`явився
відповідач 2 - Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут "Львівдіпроводгосп"
представник відповідача 2 - не з`явився
відповідач 3 - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області
представник відповідача 3 - не з`явився
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області
представник третьої особи - не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця"
на постанову Західного апеляційного господарського суду у складі Матущака О.І. - головуючого, Мирутенка О.Л., Якімець Г.Г. від 14 лютого 2019 року та рішення Господарського суду Львівської області у складі Юркевича М.В. від 28 листопада 2018 року
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" від імені якого діє Регіональна філія "Львівська залізниця" звернулося до місцевого господарського суду з позовом до Жовківської районної державної адміністрації Львівської області, Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Львівдіпроводгосп", Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Жовківської районної державної адміністрації Львівської області, визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, скасування запису у Поземельній книзі щодо земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки.
1.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що прийняте Жовківською районною державною адміністрацією розпорядження № 387 та виданий Державний акт є незаконними, та такими, що порушують право позивача на користування спірною земельною ділянкою площею 0,4624 га.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на порушення відповідачем - 1 земельного законодавства під час винесення спірного розпорядження. Зокрема, в підтвердження того, що земельна ділянка на момент винесення розпорядження була зайнята об`єктами залізничного транспорту свідчить "План полоси отвода линии Рудно-Подборци Львовской железной дороги 1962 року", яка, на думку позивача, є містобудівною документацією.
1.3. Оскільки правовий статус земель залізничного транспорту визначений законом (державна власність) і не може бути змінений в будь-який інший спосіб, аніж відповідно до закону, отже відповідач - 1 незаконно розпорядився земельною ділянкою.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 28 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14 лютого 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. Судові рішення мотивовані тим, що представлений у якості доказу "План полоси відведення" не є документом, що підтверджує право користування земельною ділянкою, також не є правовстановлюючим документом. Таким чином, станом на час прийняття Жовківською районною державною адміністрацією спірного розпорядження від 11 червня 2007 № 387 земельна ділянка площею 0,4624 га не належала на праві користування позивачу, оскільки останній не оформив таке відповідно до діючого на той час земельного законодавства.
3.1. Суди вказали, що у Жовківської районної державної адміністрації Львівської області були відсутні підстави для відмови у наданні земельної ділянки у постійне користування, оскільки технічна документація із землеустрою, надана ДПРІ "Львівдіпроводгосп" отримала позитивний висновок державної землеворядної експертизи від 05 лютого 2007 року № 186, не була оскаржена чи оспорена, а отже при прийнятті спірного розпорядження районна адміністрація правомірно діяла в межах наданих їй повноважень.
3.1.1. Окрім цього, суди зазначили, що у процесі виготовлення технічної документації із землеустрою ДПРІ "Львівдіпроводгосп" разом з іншими суміжними землекористувачами, серед який був і позивач по справі, було складено акт погодження меж земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. У лютому 2019 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
5. Правовий аналіз статті 68 Земельного кодексу України, статті 6 Закону України "Про залізничний транспорт" та статті 23 Закону України "Про транспорт" дає підстави для висновку про те, що правовий статус земель залізничного транспорту визначений Законом і не може бути змінений в будь-який інший спосіб, аніж відповідно до Закону.
5.1. "План полосы отвода линии Рудно-Подборцы Львовкой ж.д. 1962 года" є проектно-технічною документацією про яку йде мова в абзаці 2 статті 11 Закону України "Про транспорт".
6. Посилання судів на Земельний кодекс УССР, затверджений постановою ВЦВК від 29 листопада 1922 року (із змінами та доповненнями від 27 червня 1927 року) в частині обов`язкового оформлення, державної реєстрації та видачі землекористувачам правопідтверджуючих документів на землю є помилковим, оскільки цим же Кодексом було закріплено статус земель спеціального призначення.
6.1. Скаржник зазначає, що згідно з Загальними засадами, затвердженими постановою ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року, землі для потреб транспорту вважаються землями спеціального призначення (ст. 54), використовуються на підставі особливих положень про ці землі (ст. 55), оформлення прав органів сполучення на ці землі, що закріплюються за ними, проводиться в порядку відведення, Союз РСР безпосередньо здійснює розпорядження землями, які відведені підприємствам та організаціям загальносоюзного призначення (підпункт б ст. 2).
6.2. Відповідно до Положення про землі надані транспорту, затвердженого постановою Ради народних комісарів СРСР № 50 від 07 лютого 1933 року землями, наданими транспорту, визнавалися перелічені в ст. 4 - 8 цього Положення землі. Відповідно до пункту 4 цього Положення до залізничних транспортних земель відносилися землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об`єктами залізничної інфраструктури.
6.4. Згідно із законодавством, що діяло на момент виникнення права залізниці на землі смуги відведення вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалися і з урахуванням норм Земельного кодексу УРСР від 1922 року, Загальних основ землекористування та землеустрою та Положення "Про землі транспорту" (затвердженого постановою Ради народних комісарів СРСР № 50 від 07 лютого 1933 року) усі землі, які знаходилися фактично у виключному віданні уповноважених органів (в тому числі Народного Комісаріату СРСР шляхів сполучення), рахуються закріпленими за ними та, за відсутності їх згоди, можуть бути вилучені лише у спеціальному порядку.
7. Суди неправомірно послалися на положення "Инструкции о нормах и порядке отвода земель для железных дорог и использовании полосы отвода", затвердженої Міністерством шляхів сполучення СРСР 30 січня 1963 року, оскільки План смуги відведення було виготовлено ще у 1962 році.
8. Судами в порушення статей 74, 86 Господарського процесуального кодексу України не взято до уваги і не надано належної правової оцінки копіям податкових декларацій з плати за землю, якими підтверджується сплата земельного податку за земельну ділянку 14,2 га.
Доводи інших учасників справи, викладені ними у відзивах та поясненнях (узагальнено)
9. Доводи Жовківської районної державної адміністрації Львівської області:
9.1 Рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильними застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їхнього скасування не має.
9.2. Відповідно до діючого у 1962 році законодавства наявний у позивача План відведення є лише одним із документів містобудівної документації, який виготовлявся з метою вчинення подальших дій для належного оформлення землекористування.
9.3. Посилання скаржника щодо неврахування податкових декларацій є необґрунтованими, оскільки судами такі докази досліджено, однак з них неможливо встановити чи земельна ділянка площею 14, 2 га включає у себе спірну площею 0, 4624 га.
9.4. Жовківська районна державна адміністрації діяла в межах наданих їх повноважень і у неї були відсутні підстави відмови у наданні земельної ділянки у постійне користування відповідача 2.
9.5. Представником позивача підписано Акт погодження меж спірної земельної ділянки, що свідчить про відсутність будь-яких порушень прав залізниці.
10. Доводи Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Львівдіпроводгосп":
10.1. Спірна земельна ділянка юридично закрпілена за відповідачем 2 згідно Акту від 2007 року, а вказаний скаржником План смуги відведення було виготовлено ще у 1962 році і при цьому не має дати затвердження цього Плану. Виготовлення будь-якого плану не означало його затвердження і настання певних юридичних наслідків.
10.2. Представником позивача підписано Акт погодження меж спірної земельної ділянки, що свідчить про відсутність будь-яких порушень прав залізниці.
10.3. Висновки судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими.
11. Доводи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області:
11.1. Позивачем не вказано дії які вчинялись відповідачем 3, що могли б бути предметом судового розгляду, тому Головне управління Держгеокадастру у Львівській області взагалі виступає неналежним відповідачем у даній справі.
11.2. В іншому ж рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильними застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їхнього скасування не має.
12. Доводи Малехівської сільської ради:
12.1. Представлений позивачем План полоси відводу не є документом, що підтверджує право користування земельною ділянкою, не є правовстановлюючим документом.
12.1.1. З Плану відведення не вбачається де саме знаходитися спірна земельна ділянка, як і те, що саме в цьому місці смуга відведення становить 20 м.
12.2. Посилання скаржника щодо неврахування податкових декларацій є необґрунтованими, оскільки судами такі докази досліджено, однак з них неможливо встановити чи земельна ділянка площею 14, 2 га включає у себе спірну площею 0, 4624 га.
12.3. Позивачем, як суміжним землекористувачем, було погоджено межу спірної земельної ділянки. Такий Акт погодження міститься в матеріалах справи та є скріплений печаткою залізниці.
12.4. Акт обстеження земельної ділянки є неналежним доказом у справі, оскільки до обстеження не було залучено користувача земельної ділянки, представників Малехівської сільської ради, а також уповноваженого суб`єкта, якому законом надано право здійснювати державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства.
12.5. Наявна у матеріалах справи Схема накладки спірної земельної ділянки також є неналежним доказом, оскільки відсутня дата складання такої схеми, відсутня інформація щодо особи, яка підписала цю схему.
12.6. Рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильними застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їхнього скасування не має.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
13. Суд погоджується доводами скаржника, що описані у пункті 5 цієї постанови з огляду на таке.
13.1. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про залізничний транспорт" землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про транспорт".