У Х В А Л А
16 травня 2019 року
м. Київ
Справа №804/3718/18
Провадження №11-470апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаЗолотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М ., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула матеріали касаційної скарги ОСОБА_4 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року в справі № 804/3718/18 за позовом ОСОБА_4 до Дніпровської міської ради (далі - Міськрада), виконавчого комітету Міськради, третя особа - Департамент житлового господарства Міськради, про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міськради щодо забезпечення ОСОБА_4 впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам;
- зобов`язати Міськраду прийняти рішення щодо забезпечення ОСОБА_4 впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам;
- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Міськради щодо забезпечення ОСОБА_4 впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам;
- зобов`язати виконавчий комітет Міськради прийняти рішення щодо забезпечення ОСОБА_4 впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 09 жовтня 2018 року позов задовольнив частково.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 25 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасував, а провадження у справі закрив, роз`яснивши позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження в цій справі, а ухвалою від 26 квітня 2019 року передав справу до Великої Палати Верховного Суду, мотивувавши це тим, що учасник справи оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
За правилами частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Оскільки в касаційній скарзі позивач, серед іншого, просить скасувати рішення апеляційної інстанції у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує практику Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру проваджень у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року(далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право керуватися міркуваннями ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.