П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/558/18
Провадження № 11-1522заі18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В, Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н . П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Мамонової І. В.,
представника відповідача - Лисюка М. О.,
розглянула в судовому засіданніапеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року (судді Смокович М. І., Бевзенко В. М., Білоус О. В., Шарапа В. М., Стрелець Т. Г.) у справі № 9901/558/18 за позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, просив:
1) визнати протиправним і нечинним рішення Комісії від 26 квітня 2018 року № 552/ко-18, яким:
- визначено, що суддя Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3 не склав іспит для суддів місцевих та апеляційних судів, призначений рішенням ВККС від 29 січня 2018 року № 7/зп-18 (далі - Рішення № 7/зп-18);
- відмовлено судді Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням ВККС від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів;
- визнано суддю Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3 таким, що не відповідає займаній посаді;
- рекомендовано Вищій раді правосуддя (далі - ВРП) розглянути питання про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Апеляційного суду Тернопільської області;
2) зобов`язати відповідача допустити ОСОБА_3 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що в Положенні про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення) та в Порядку проведення іспиту та методиці встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок), затверджених рішеннями ВККС від 03 та 04 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) та № 144/зп-16 відповідно, містяться суттєві протиріччя у процедурі кваліфікаційного оцінювання та визначення його результатів, зокрема внаслідок закладеного в них різного тлумачення термінів "результати кваліфікаційного оцінювання", "результати іспиту", "іспит", "стадія іспиту". На думку позивача, вказані нормативні акти не передбачають чітких показників оцінювання, які надавали б можливість пересвідчитися в об`єктивності й прозорості процедури оцінювання судді, та не встановлюють достатніх гарантій від зловживань та неправильного застосування положень щодо визначення результатів кваліфікаційного оцінювання. Як вважає позивач, за результатами етапу кваліфікаційного оцінювання "Іспит" (з урахуванням двох стадій: анонімне письмове тестування та виконання практичного завдання) він набрав 122 бали (81 бал за першу стадію і 41 бал за другу стадію), тобто подолав мінімально допустимий бал, визначений пунктом 9 розділу V "Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді" Положення, тому за правилами пункту 8 глави 6 розділу ІІ Положення мав бути допущеним до другого етапу кваліфікаційного оцінювання. Проте Комісія не врахувала вимог пунктів 6.4, 8, 9 глави 6 розділу ІІ, пункту 9 розділу V Положення, внаслідок чого неправомірно не допустила його до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 15 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовив.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. На думку скаржника, приймаючи оскаржуване рішення, Комісія помилково ототожнила правові наслідки набрання суддею менше мінімально допустимого бала за результатами виконання практичного завдання з наслідками набрання суддею менше мінімально допустимого бала за результатами складення анонімного письмового тестування та безпідставно застосувала їх до позивача. Звідси й помилковий, а думку позивача, висновок суду першої інстанції про те, що ненабрання позивачем мінімально допустимого бала за виконання практичного завдання свідчить про непідтвердження ним своєї професійної компетентності на етапі іспиту. Крім того, позивач вважає недоречним висновок суду першої інстанції про те, що рівень знань у сфері права та рівень практичних навичок у правозастосуванні є самостійними (самодостатніми) показниками визначення рівня професійної компетентності судді, кожен з яких має на меті проявити та оцінити різні аспекти професійної підготовки судді, оскільки підставою для продовження участі судді у кваліфікаційному оцінюванні є його відповідність критерію кваліфікаційного оцінювання в цілому, а не показникам такого критерію. У цьому випадку набраний позивачем бал підтверджує відповідність критерію кваліфікаційного оцінювання на етапі іспиту. З огляду на викладене ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 21 січня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3, а ухвалою від 07 лютого 2019 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
26 лютого 2019 року ВККС до Великої Палати Верховного Суду подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3, у якому зазначила про те, що ОСОБА_3 проходив кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді відповідно до пункту 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), яким визначено особливий порядок, передбачений розділом V "Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді" Положення. Згідно з пунктом 9 указаного розділу Положення мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді становить 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту. Мінімально допустимий результат іспиту становить 105 балів, який є сумою двох доданків: 45 балів (рівень знань у сфері права) і 60 балів (рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні), що є відповідно кількісним вираженням мінімального п`ятдесятивідсоткового прохідного бала, встановленого для кожної із двох указаних стадій іспиту. Позивач за виконання практичного завдання отримав 41 бал, що становить менше 50 відсотків від максимально можливого бала (120 балів) на цій стадії іспиту, у зв`язку із чим колегія Комісії дійшла висновку про невідповідність судді Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3 займаній посаді за критерієм професійної компетентності. З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що рівень знань у сфері права і рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні є самостійними (самодостатніми) показниками визначення рівня професійної компетентності судді. У зв`язку з викладеним представник Комісії просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Позивач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про причину неявки в судове засідання суд не повідомив.
Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи представника відповідача, заслухавши виступ представника відповідача, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення й дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Суд першої інстанції установив, що Указом Президента України від 19 червня 1999 року № 675/99 "Про призначення суддів" ОСОБА_3 призначено на посаду судді Гусятинського районного суду Тернопільської області строком на п`ять років.
Указом Президента України від 26 липня 2000 року № 923/2000 "Про переведення суддів" суддю Гусятинського районного суду Тернопільської області ОСОБА_3 переведено в межах п`ятирічного строку на роботу на посаду судді Тернопільського міського суду Тернопільської області.
Постановою Верховної Ради України від 23 вересня 2004 року № 2039-4 ОСОБА_3 обрано на посаду судді Апеляційного суду Тернопільської області безстроково.
Рішенням від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 ВККС відповідно до пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII призначила кваліфікаційне оцінювання 999 суддям місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, в тому числі судді Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3
01 листопада та 16 грудня 2017 року ОСОБА_3 пройшов тестування на перевірку особистих морально-психологічних якостей, загальних здібностей.
Згідно з Рішенням № 7/зп-18 проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, установленого рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17, для суддів апеляційних судів (кримінальна спеціалізація), серед яких є позивач, призначено на 14 лютого 2018 року. У тому ж рішенні Комісія визначила, зокрема, черговість стадій складання іспиту: перша стадія - анонімне письмове тестування; друга стадія - виконання практичного завдання (пункт 2 рішення).
У пункті 3 Рішення № 7/зп-18 ВККС установила, що мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала в разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
За змістом пункту 4 вказаного рішення для суддів апеляційних судів кількість запитань у тестовому завданні - 100, практичних завдань - 1.
14 лютого 2018 року ОСОБА_3 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 81 бал з 90 можливих, та виконав письмове практичне завдання, за результатами якого набрав 41 бал з максимальних 120.
За наслідками визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді за підсумками іспиту суддів місцевих та апеляційних судів та вирішення питання щодо допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди" ВККС прийняла рішення від 26 квітня 2018 року №552/ко-18 (далі - спірне рішення), яким:
- визнала суддю Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3 таким, що не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного Рішенням № 7/зп-18;
- відмовила судді Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17;
- визнала суддю Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3 таким, що не відповідає займаній посаді;
- рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Апеляційного суду Тернопільської області.
В оскаржуваному рішенні ВККС зазначила, що відповідно до вимог підпунктів 5.1.1.1 та 5.1.1.2 пункту 5 глави 6 розділу ІІ "Методологія кваліфікаційного оцінювання" Положення максимально можливий бал за показником рівня знань у сфері права становить 90 балів, за показником рівня практичних навичок та умінь у правозастосуванні - 120 балів. Натомість суддя ОСОБА_3 за результатами складення анонімного письмового тестування отримав 81 бал, за виконання практичного завдання - 41 бал.
Оскільки за результатами виконання практичного завдання суддя ОСОБА_3 отримав менше 50 відсотків від максимально можливого бала, тобто не склав іспит, Комісія з посиланням на пункт 9 розділу V "Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді" Положення та на Рішення № 7/зп-18 (у частині визначення мінімально допустимих балів) констатувала, що він не може бути допущеним до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
З таких мотивів ВККС дійшла висновку, що суддя ОСОБА_3 не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності, у зв`язку із чим є підстави рекомендувати ВРП розглянути питання про його звільнення із займаної посади.
Не погодившись із таким рішенням ВККС, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Установлених судом першої інстанції обставин справи її учасники не оспорюють.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду керувався тим, що Комісія для цілей проведення іспиту, призначеного її рішенням від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-18, своїм Рішенням № 7/зп-18 установила як мінімально допустимий бал для іспиту загалом, так і для анонімного письмового тестування і практичного завдання, тобто як дві необхідні умови набрання мінімально допустимого бала в межах цього іспиту. Тому оскільки позивач не набрав мінімально допустимого бала за виконання практичного завдання, він вважається таким, що не підтвердив своєї професійної компетентності на етапі іспиту загалом, і відповідно не може бути допущений до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання. Крім того суд першої інстанції перевірив рішення ВККС на відповідність критеріям статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Зокрема, суд з`ясував, що: 1) кваліфікаційне оцінювання проводив повноважний склад членів ВККС; 2) рішення підписали усі члени ВККС, які брали участь у кваліфікаційному оцінюванні та в його ухваленні; 3) рішення містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків. За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що оскаржуване рішення ВККС прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та пропорційно.
Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими ці висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з таких міркувань.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
За правилами частин першої, другої та п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
На виконання вимог Закону№ 1402-VІІІ рішеннями Комісії від 03 та 04 листопада 2016 року № 143/зп-16 та № 144/зп-16 відповідно затверджено Положення та Порядок.
Однією з підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом (пункт 2 частини четвертої статті 83 Закону № 1402-VIII).
Суд першої інстанції встановив, що рішенням від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 ВККС призначила кваліфікаційне оцінювання 999 суддям місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, в тому числі судді Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3.
Рішенням № 7/зп-18 Комісія призначила проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, установленого згідно з рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17, для суддів апеляційних судів (кримінальна спеціалізація) на 14 лютого 2018 року.
На підставі частин першої та другої статті 85 Закону № 1402-VІІІ кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Комісія. Іспит є основним засобом установлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.