П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 816/4666/15
Провадження № 11-890апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Мамонової І. В.,
представника відповідача - Цуканової С. Г.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві "Дельта банк" (далі - Уповноважена особа, Фонд, АТ "Дельта банк" відповідно) Кадирова Владислава Володимировича на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року (суддя Канигіна Т. С) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року (судді Сіренко О. І., Спаскін О. А., Любчич Л. В.) у справі № 816/4666/15 за позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи, Фонду про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи, Фонду, в якому просила:
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи щодо застосування наслідків нікчемності правочину у вигляді: повернення грошових коштів у розмірі 5 тис. 432 доларів США, внесених за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 29 січня 2015 року № 001-16503-290115, та у розмірі 4 тис. 568 доларів США, внесених за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 30 січня 2015 року № 001-16503-300115, шляхом їх переказу з рахунків ОСОБА_4 на рахунок ОСОБА_5 згідно з наказом від 16 вересня 2015 року № 813;
- зобов`язати Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта банк" за договорами банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 29 та 30 січня 2015 року № 001-16503-290115, № 001-16503-300115 у доларах США.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначила, що жодних пільг та переваг перед іншими вкладниками при укладенні з АТ "Дельта банк" та виконанні договорів банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 29 та 30 січня 2015 року № 001-16503-290115, № 001-16503-300115 у доларах США не отримувала; на час укладення договорів банк не було віднесено до категорії неплатоспроможних та не введено тимчасову адміністрацію, у зв`язку із чим застосування наслідків нікчемності правочинів у вигляді повернення коштів з її рахунків на рахунок її батька ОСОБА_5 та невключення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є необґрунтованими та незаконними.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 14 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року, позов задовольнив частково: зобов`язав Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_4 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта банк" за договорами банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 29 та 30 січня 2015 року № 001-16503-29015 та № 001-16503-300115 за рахунок Фонду; в задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.
Не погодившись із постановленими у справі судовими рішеннями, Уповноважена особа подала касаційну скаргу, на обґрунтування якої вказала, що рішення судів попередніх інстанцій за своїм змістом не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, та під час розгляду справи суди не з`ясували обставин, які мають істотне значення для її правильного вирішення, не надали належної оцінки наявним у справі доказам, давши наведеним поясненням однобічну оцінку, не проаналізували документи з точки зору дотримання сторонами норм чинного законодавства. Зокрема, суди не надали правової оцінки тому факту, що кошти на рахунок позивача фактично вносилися третьою особою шляхом безготівкового перерахування, що є порушенням приписів нормативно-правових актів Національного банку України, а сама операція є незаконною та такою, що порушує не тільки приписи законодавства, а й суперечить договірним умовам. Тобто суди проігнорували, що ані на підставі закону, ані на підставі умов договору банківського вкладу позивач не міг отримати на свій вкладний (депозитний) рахунок переказ з іншого вкладного (депозитного) рахунку, який йому не належить, так само і третя особа не могла отримати кошти зі свого вкладного (депозитного) рахунку шляхом перерахування суми вкладу на інший вкладний (депозитний) рахунок, який їй не належить. Суди не взяли до уваги те, що договір банківського вкладу має публічний характер, умови таких договорів є однаковими для всіх споживачів (частина друга статті 633 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)), а тому надання банком позивачу переваг перед іншими вкладниками щодо умов укладення публічного договору прямо не встановлено для нього ані законодавством, ані внутрішніми документами банку, що підпадає під критерії пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI).
Уповноважена особа також вказала, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали правової оцінки таким фактам: що договір банківського вкладу між позивачем і АТ "Дельта банк" було укладено з порушенням порядку його укладення; відкриття рахунків та "внесення" нових вкладів мають масовий характер, а зараховані на рахунки суми призводять до появи вкладів, розмір яких точно відповідає граничному розміру відшкодування, гарантованого державою; кошти на рахунок позивача не вносилися, а відбувся технічний перерозподіл шляхом зменшення великого вкладу третьої особи до розмірів граничної суми відшкодування; проігноровано, що в результаті таких дій спричиняється шкода правопорядку, оскільки недобросовісний клієнт проблемного банку - власник великого депозиту виключає застосування до нього імперативних заборонних норм, встановлених Законом № 4452-VI. Відповідач під час процедури перевірки та виявлення правочинів, що містять ознаки нікчемних, діяв виключно в межах процедури, визначеної Законом № 4452-VI, направивши на адресу позивача повідомлення про нікчемність правочину від 23 вересня 2015 року.
Скаржник також зазначив, що суди безпідставно не врахували того, що протокол комісії та наказ Уповноваженої особи, на підставі яких після виявлення нікчемного правочину було застосовано наслідки нікчемності, позивачем оскаржені не були, а тому виникає колізія правових норм в частині, коли позивач вимагає, щоб суд зобов`язав Уповноважену особу надати інформацію до Фонду з метою здійснення виплат позивачу грошових коштів за рахунок Фонду при наявності не оскаржених і чинних протоколу та наказу. При цьому спірні договори укладено в період дії постанови Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" до категорії проблемних", якою було заборонено проведення будь-яких операцій, за наслідками яких збільшується гарантована сума відшкодування Фондом за вкладами фізичних осіб.
На підставі викладеного Уповноважена особа просила скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в повному обсязі.
У подальшому Уповноважена особа подала до суду касаційної інстанції клопотання, в якому, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 15 червня 2016 року (справа № 826/20410/14), просить закрити провадження в цій справі, оскільки спір, що виник між сторонами, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 липня 2016 року відкрив касаційне провадження в цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції цього Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року касаційну скаргу Уповноваженої особи було передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24 липня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 вересня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в судовому засіданні згідно з частиною третьою статті 344 КАС України.
У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_4 зазначила, що Уповноваженою особою не доведено наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, для визнання нікчемними договорів банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 29 та 30 січня 2015 року № 001-16503-290115 та № 001-16503-300115, укладених між АТ "Дельта банк" і позивачем, а висновок про нікчемність укладеного правочину ґрунтується виключно на припущеннях та ймовірності.
У судовому засіданні 02 квітня 2019 року представник Фонду підтримав касаційну скаргу Уповноваженої особи та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника відповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Суди попередніх інстанцій установили, що 29 січня 2015 року між АТ "Дельта банк" і ОСОБА_4 укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" № 001-16503-290115, відповідно до якого сума вкладу в розмірі 5 тис. 432 долари США залучається на строк з моменту зарахування вкладу на рахунок по 28 липня 2015 року.
У цей же день між вказаними сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 29 січня 2015 року № 001-16503-290115, відповідно до якої сторони домовились, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору.
ОСОБА_5 на депозитний рахунок ОСОБА_4, відкритий згідно з договором банківського вкладу, перерахував кошти в розмірі 5 тис. 432 долари США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, від 29 січня 2015 року № 45117347.
30 січня 2015 між АТ "Дельта банк" і ОСОБА_4 укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" № 001-16503-300115, відповідно до якого сума вкладу в розмірі 4 тис. 568 доларів США залучається на строк з моменту зарахування вкладу на рахунок по 29 липня 2015 року.
У цей же день між вказаними сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 30 січня 2015 року № 001-16503-300115, відповідно до якої сторони домовились, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору.
ОСОБА_5 на депозитний рахунок ОСОБА_4 перерахував кошти у розмірі 4 тис. 568 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, від 30 січня 2015 року № 45202428.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 "Про віднесення АТ "Дельта банк" до категорії неплатоспроможних" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02 березня 2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Дельта банк".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08 квітня 2015 року № 71 тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта банк" запроваджено на шість місяців з 03 березня по 02 вересня 2015 року, а рішенням від 03 серпня 2015 року № 147 строк здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта банк" продовжено по 02 жовтня 2015 року.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Дельта банк" виконавча дирекція Фонду 02 жовтня 2015 року прийняла рішення № 181 "Про початок здійснення процедури ліквідації AT "Дельта банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації AT "Дельта банк" і призначено уповноважену особу Кадирова В. В. строком на 2 роки - з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року.
Наказом Уповноваженої особи від 16 вересня 2015 року № 813 "Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, зокрема договорів банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 29 та 30 січня 2015 року № 001-16503-290115 та № 001-16503-300115, укладених між позивачем і АТ "Дельта банк".
Листами від 23 вересня 2015 року № 8821/2233 та № 8821/2234 АТ "Дельта банк" повідомив позивача про нікчемність договорів банківського вкладу (депозиту) від 29 та 30 січня 2015 № 001-16503-290115 та № 001-16503-300115 згідно з пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI та застосування наслідків їх нікчемності.
Указані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_4 до суду з позовом про захист порушених, на її думку, прав та інтересів.
Обставини справи її учасники під сумнів не ставлять.
Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_4 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта банк" за договорами банківського вкладу (депозиту) за рахунок Фонду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що ОСОБА_4 документально підтвердила внесення коштів на її рахунки в АТ "Дельта банк" за договорами банківського вкладу (депозиту), а відповідачі не довели наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників АТ "Дельта банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в частині визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо застосування наслідків нікчемності правочинів у вигляді повернення грошових коштів за договорами банківського вкладу (депозиту) від 29 та 30 січня 2015 року № 001-16503-290115 та № 001-16503-300115, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ці вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
При цьому, вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Велика Палата Верховного Суду частково погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_4 звернулася до адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи та Фонду про визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо застосування наслідків нікчемності правочину у вигляді: повернення грошових коштів, внесених за договорами банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 29 та 30 січня 2015 року № 001-16503-290115, № 001-16503-300115 шляхом переказу з рахунків ОСОБА_4 на рахунок ОСОБА_5 згідно з наказом від 16 вересня 2015 року № 813, а також зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта банк" за договорами банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 29 та 30 січня 2015 року № 001-16503-290115, № 001-16503-300115 за рахунок Фонду.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.
На підставі частин першої та другої статті 6 зазначеного Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд у цих відносинах є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
Посилання Уповноваженої особи на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14, у якій з посиланням на норми Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-ХІІ) та приписи статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказано, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, є помилковими.
Велика Палата Верховного Суду відступила від цього висновку, що зазначено в її постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16.
Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстру відшкодувань вкладникам, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку-боржника.
Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов`язки.
Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону № 4452-VI вирішує виключно Фонд.
Так, за змістом частин першої та другої статті 26 Закону № 4452-VI (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Нормами статті 27 Закону № 4452-VI установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зокрема:
- уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
- уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
- виконавча дирекція Фонду протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.
Отже, отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду відбувається без участі банку-боржника.
Саме тому на банки не поширюється дія Закону № 2343-ХІІ, що встановлено частиною восьмою статті 36 Закону № 4452-VI.
Таким чином, немає підстав вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, складаються з участю банку. Ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого відшкодування коштів вкладникам.