П О С Т А Н О В А
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 494/1234/17
Провадження № 11-1326апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М ., Лященко Н . П., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області (далі - Виконком) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року (суддя Потоцька Н. В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року (судді Бітова А. І., Лукʼянчук О. В., Ступакова І. Г.),
УСТАНОВИЛА:
У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до адміністративного суду з позовом, у якому просив: визнати протиправним рішення Виконкому від 31 жовтня 2017 року № 37394 (3423-л); зобов`язати відповідача взяти його сім`ю на квартирний облік, яка потребує поліпшення житлових умов і надання житлового приміщення.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 21 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_3 звернувсь із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та помилковість висновку судів про те, що спір, який виник між сторонами, не належить до юрисдикції адміністративних судів, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для подовження розгляду.
У касаційній скарзі йдеться про те, що суди дійшли помилкового висновку про те, що цей спір є житловим (цивільним) і провадження у справі слід закрити. Зазначається також, що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
На час розгляду справи відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 вересня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , а ухвалою від 6 листопада 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, оскільки в касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах, установлених статтею 341 КАС, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як установили суди попередніх інстанцій, 9 жовтня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Виконкому із заявою про взяття на квартирний облік його та членів родини на підставі статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачає, що військовослужбовці при звільненні з військової служби мають право на вибір місця проживання в будь-якому населеному пункті України або в іншій державі відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Рішенням Виконкому від 31 жовтня 2017 року № 37394 (3423-л) позивачу відмовлено у прийнятті на квартирний облік, оскільки відповідно до чинного житлового законодавства (пункт 45 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Український РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470) на квартирний облік приймаються військовослужбовці, звільнені в запас або відставку, які після звільнення з військової служби прибули на постійне місце проживання, яке вказується у наказі про звільнення. А згідно з довідкою Березівського районного військового комісаріату ОСОБА_3 проходив військову службу у збройних силах в період з 1976 по 1990 роки та був звільнений наказом МО № 0197 від 18 березня 1990 року. В цьому наказі був вказаний населений пункт, до якого позивач прибув після проходження служби та мав право на пільгове отримання житла.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.