П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 305/1886/16-а
Провадження № 11-1349апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М ., Лященко Н. П., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Кобилецько-Полянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області (далі - Селищна рада), виконавчого комітету Селищної ради, третя особа - ОСОБА_5, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року (судді Мікула О. І., Курилець А. Р., Кушнерик М. П.),
УСТАНОВИЛА:
У листопаді 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулисядо суду з адміністративним позовом, у якому просили:
- визнати протиправною бездіяльність органу місцевого самоврядування - Селищної ради - в частині вирішення питання щодо відведення земельної ділянки на місцевості (в натурі) під утворену під`їзну дорогу з АДРЕСА_2 через земельну ділянку землекористувача ОСОБА_5 до земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка розташована по АДРЕСА_1 у цьому ж селищі, із визначенням "червоних ліній" - межі вулиці;
- зобов`язати Селищну раду в особі її виконавчого комітету в порядку, визначеному чинним законодавством, вчинити дії, необхідні для виготовлення містобудівної документації щодо проектування, розташування, визначення меж - "червоних ліній", прийняття в експлуатацію під`їзної дороги з АДРЕСА_2, що в селищі Кобилецька Поляна Рахівського району Закарпатської області, до земельної ділянки громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка розташована на території АДРЕСА_1, через земельну ділянку, яку використовує громадянка ОСОБА_5, що розташована на території АДРЕСА_2, в напрямку, вказаному в кадастровому плані проекту відведення земельної ділянки у власність громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Рахівський районний суд Закарпатської області постановою від 16 лютого 2017 року позов задовольнив.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 липня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував, провадження у цій справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки порушений спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій, зокрема, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та помилковість висновку суду про те, що спір, який виник між сторонами, не належить до юрисдикції адміністративних судів, просять скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначили, що цей адміністративний позов пред`явлений до органу місцевого самоврядування, який в порядку, визначеному положеннями законів України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" та від 8 вересня 2005 року № 2862-IV "Про автомобільні дороги", ухвалив рішення про утворення під`їзної дороги, фактично, не відвівши таку дорогу на місцевості, що виразилось у бездіяльності, яку позивачі просять суд визнати протиправною, та для відновлення своїх порушених прав просять зобов`язати відповідача вчинити певні дії. Також скаржники зазначають, що спору про право між ними та третьою особою у цій справі не має. З огляду на наведене вважають, що порушений ними у цій справі спір має розглядатись в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного.
У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_5 зазначає, що мотиви та вимоги, наведені в касаційній скарзі, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4
20 листопада 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.
29 березня 2019 року ОСОБА_4 надіслала повідомлення про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, долучивши копію свідоцтва про смерть.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 КАС межах наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї аргументи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на такі міркування.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві приватної спільної часткової власності в рівних частинах належить житловий будинок по АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав, виданим 14 грудня 2011 року, та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, виданим виконавчим комітетом Селищної ради 8 листопада 2011 року.
Це нерухоме майно розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,0837 га, цільовим призначенням якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), право власності на яку за позивачами підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, виданого державним реєстратором 27 травня 2016 року.
Рішенням 8 сесії 7 скликання Селищної ради від 6 липня 2016 року № 163 "Про утворення під`їзної дороги" (далі - Рішення Селищної ради) вирішено утворити під`їзну дорогу з АДРЕСА_2 до земельної ділянки громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка розташована на території АДРЕСА_1, через земельну ділянку, яку використовує громадянка ОСОБА_5 , що розташована на території АДРЕСА_2, в напрямку, вказаному в кадастровому плані проекту відведення земельної ділянки у власність громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Проте Рішення Селищної ради не виконане.
Користуватися під`їзною дорогою до свого господарства позивачі з певних обʼєктивних та субʼєктивних причин не можуть, оскільки ОСОБА_5 унеможливлює їм користуватися цією земельною ділянкою.
Вважаючи протиправною бездіяльність органу місцевого самоврядування у вирішенні питання щодо виготовлення містобудівної документації, будівництва житлової вулиці, визначення "червоних ліній" - меж запроектованої вулиці, які би розділяли територію забудови та території іншого призначення з наступним його зобов`язанням вчинити певні дії, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з цим позовом.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду та постановлення оскаржуваного рішення) завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пункт 1 частини першої статті 3 КАС (у зазначеній редакції) справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами частини першої статті 17 КАС (у зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.