У Х В А Л А
06 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/107/19
Провадження № 11-298заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В . С., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула матеріали апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі № 9901/107/19 за позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України), Громадської ради міжнародних експертів (далі - ГРМЕ) про визнання протиправними й скасування рішень та
ВСТАНОВИЛА:
Велика Палата Верховного Суду відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року.
Згідно з вимогами статті 306 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснено підготовку справи до розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 311 КАС України Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.
З огляду на те, що предметом перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції в частині відмови у відкритті провадження у справі, а також враховуючи характер спірних правовідносин, який не вимагає участі сторін, незважаючи на наявність клопотання позивача про розгляд справи за її участю, Велика Палата Верховного Суду призначає розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без виклику учасників справи.
При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини" (заява
№ 8273/78); рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії" (заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції щодо проведення публічного розгляду справи.