П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 128/3751/14-а
Провадження № 11-1454апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М ., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою") на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 24 червня 2015 року (суддя Карпінська Ю. В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року (у складі колегії суддів Сапальової Т. В., Боровицького О. А., Граб Л. С.) у справі за позовом ОСОБА_3 до державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Вінницькому районі Вінницької області Крисько Т. В. (далі - державний кадастровий реєстратор), ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", треті особи: управління Держземагентства у Вінницькому районі Вінницької області (далі - управління Держземагентства), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплайн-В" (далі - ТОВ "Сплайн-В"), ОСОБА_4, Вінницько-Хутірська сільська рада Вінницького району Вінницької області (далі - Вінницько-Хутірська сільрада), про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИЛА:
У липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до державного кадастрового реєстратора та ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", у якому просив:
- визнати зйомку земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 такою, що виконана ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" з метричними помилками;
- визнати незаконною технічну документацію на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_2;
- зобов`язати ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" виправити технічну документацію на вказану земельну ділянку;
- визнати незаконним рішення державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, з присвоєнням їй кадастрового номера та внесення відповідного запису до Поземельної книги;
- зобов`язати державного кадастрового реєстратора на підставі виправленої технічної документації внести зміни до Державного земельного кадастру щодо вказаної земельної ділянки;
- стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду а розмірі 17000 грн;
- стягнути оплату за проведену експертизу в розмірі 1353 грн;
- стягнути оплачені послуги представника позивача в розмірі 2000 грн.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначав, що не може здійснити реєстрацію права власності на виділену йому рішенням Вінницько- Хутірської сільради від 30 березня 2007 року земельну ділянку під його будинковолодінням, оскільки в Державному земельному кадастрі зареєстрована інша земельна ділянка, межа якої проходить через будівлі та надвірні споруди, що належать позивачу на праві власності, та захоплює частину виділеної йому земельної ділянки.
Вінницький районний суд Вінницької області постановою від 24 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року, позов задовольнив частково. Визнав кадастрову зйомку земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1 ), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 такою, що виконана ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" з метричними помилками, а також визнав неправомірною та незаконною технічну документацію, виготовлену на цю земельну ділянку. Зобов`язав ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" виправити допущені помилки в технічній документації на вказану земельну ділянку. Визнав незаконним рішення державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, з присвоєнням їй кадастрового номера та внесення відповідного запису до Поземельної книги, а також виправити інформацію, що міститься в Державному земельному кадастрі стосовно зазначеної земельної ділянки. Стягнув з ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на користь позивача моральну шкоду в сумі 1000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 24 червня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник, серед іншого, зазначив, що справа в частині позовних вимог до ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" не може розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з тих підстав, що спірні правовідносини не є публічно-правовими, оскільки останній не здійснює владні управлінські функції, а лише виконує роботи, зокрема, з розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за замовленням зацікавлених осіб.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 жовтня 2015 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 грудня 2018 року згадану вище справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судове рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
30 березня 2007 року Вінницько -Хутірська сільрада прийняла рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку, загальною площею 0,34 га (для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства 0,09 га), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
10 грудня 2007 року між позивачем та ТОВ "Сплайн-В" було укладено договір № 1102 про здійснення землевпорядних робіт та виготовлення технічної документації щодо встановлення меж зазначеної земельної ділянки.
19 грудня 2008 року Вінницько -Хутірська сільрада прийняла рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_7 (суміжному з позивачем землекористувачу) земельну ділянку, загальною площею 0,15 га (для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі прийнятого Вінницько-Хутірською сільрадою рішення від 19 грудня 2008 року ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" у 2012 році виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для формування кадастрового номера ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_7, а 26 квітня 2013 року цю земельну ділянку зареєстровано в управлінні Держземагентства з присвоєнням їй кадастрового номера НОМЕР_2 та внесенням відповідного запису до Поземельної книги.
Право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2 ), що розташована за адресою: АДРЕСА_2, за ОСОБА_7 зареєстровано не було.
29 квітня 2013 року між ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_2, за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі вказаного договору купівлі-продажу Вінницько-Хутірська сільрада прийняла рішення від 19 червня 2013 року про надання новому власнику житлової будівлі ( ОСОБА_4 .) дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з цивільним позовом до ТОВ "Сплайн-В", в якому просив визнати незаконним анулювання укладеного між ним та ТОВ "Сплайн-В" договору від 10 грудня 2007 року № 1102, визнати невірним проведення кадастрової зйомки його земельної ділянки; зобов`язати завершити приватизацію ділянки та визнати безпідставним зволікання щодо виготовлення технічної документації для подальшої приватизації земельної ділянки (справа № 128/1274/13-ц).
Вінницький районний суд Вінницької області рішенням від 16 жовтня 2013 року позов задовольнив частково. Визнав незаконним анулювання договору від 10 грудня 2007 року № 1102 та невірною проведення ТОВ "Сплайн-В" кадастрової зйомки земельної ділянки ОСОБА_3 Зобов`язав
ТОВ "Сплайн-В" завершити приватизацію ділянки позивача згідно договору. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Вважаючи, що перешкодою для завершення ТОВ "Сплайн-В" виготовлення технічної документації із землеустрою на виділену позивачу земельну ділянку є порушення ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" інструкції при встановлені меж суміжної земельної ділянки, яка знаходилась в користуванні ОСОБА_7 (новий
землекористувач - ОСОБА_4 ), ОСОБА_3 у серпні 2013 року звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з цивільним позовом до ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", треті особи: ТОВ "Сплайн-В", Вінницько-Хутірська сільрада, ОСОБА_4, про визнання неправомірною та скасування проведеної кадастрової зйомки земельної ділянки суміжного землекористувача - ОСОБА_7, а також про визнання недійсною реєстрації земельної ділянки під кадастровим номером НОМЕР_1 (справа № 128/4261/13-ц).
Вінницький районний суд Вінницької області рішенням від 31 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14 травня 2014 року, відмовив у задоволенні позову.
25 липня 2014 року ОСОБА_3 звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду із цим адміністративним позовом, оскільки вважає незаконним прийняте державним кадастровим реєстратором рішення щодо присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, що перебувала у користуванні ОСОБА_7 (новий землекористувач - ОСОБА_4), розташованої за адресою: АДРЕСА_2, на підставі невірних даних кадастрової зйомки, здійсненої ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", при виготовленні технічної документації на зазначену земельну ділянку.
Ухвалюючи судові рішення, які є предметом цього касаційного розгляду, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що цей спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю державного кадастрового реєстратора, як суб`єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду не погоджується позицією, викладеною в оспорюваних судових рішеннях, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Статтею 6 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, визначеному цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС Україниє переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень
(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачами його права володіти земельною ділянкою (наявністю перешкод для набуття у власність земельної ділянки), розташованою під його будинковолодінням за адресою: АДРЕСА_1, оскільки межа суміжної земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, проходить через будівлі та надвірні споруди, які належать позивачу на праві власності, та накладається на частину виділеної йому земельної ділянки.
Тобто, межі земельної ділянки ОСОБА_3 перетинаються із земельною ділянкою ОСОБА_7 ( ОСОБА_4 - нового землекористувача земельної ділянки), що позбавляє позивача можливості приватизувати земельну ділянку і отримати документ на право власності на неї.