П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 818/19/18
Провадження № 11-1429апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М ., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 05 січня 2018 року (суддя Павлічек В. О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року(у складі колегії суддів Макаренко Я. М., Мінаєвої О. М., Бартош Н. С.) у справі за його позовом до начальника Лебединського відділення поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області Цурікова Олега Миколайовича (далі - начальник Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИЛА:
У січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області у якому просив:
- визнати неправомірною бездіяльність начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області, яка виразилась у ненаданні відповіді на питання 2, 3, 4 його заяви від 03 липня 2017 року № 314 (вказати статтю закону, яка дає слідчому право робити висновки щодо відсутності у його заяві ознак кримінального правопорушення без проведення слідчих дій в досудовому розслідуванні, та назвати докази і зазначити обставини, на підставі яких він дійшов такого висновку; назвати осіб, які ініціювали та виконали перевірку із зазначенням законів, якими вони керувались при проведенні перевірки; залучити заявника до проведення перевірки);
- визнати неправомірною бездіяльність начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Цурікова О . М . щодо невиконання законних вимог, викладених в пункті 4 цієї заяви (незалучення до перевірки);
- зобов`язати начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Цурікова О. М. надати відповідь на питання 2, 3 його заяви від 03 липня 2017 року № 314 (вказати статтю закону, яка дає слідчому право робити висновки щодо відсутності у його заяві ознак кримінального правопорушення без проведення слідчих дій в досудовому розслідуванні, та назвати докази і зазначити обставини, на підставі яких він дійшов такого висновку; назвати осіб, які ініціювали та виконали перевірку із зазначенням законів, якими вони керувались при проведенні перевірки).
Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 05 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року, відмовив у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України
(далі - КАС України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"
(далі - Закон № 2147-VІІІ), оскільки спір у справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів.
При цьому суди попередніх інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходили з того, що спірні правовідносини стосуються окремих питань діяльності Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області, які регламентовані нормами Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК України), а тому юрисдикція адміністративного суду на такі правовідносини не поширюється.
Не погодившись із такими судовими рішеннями, у червні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 05 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12 грудня 2018 року передав зазначену вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судові рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.
Перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
ОСОБА_3 звернувся до начальника Лебединського ВП ГУНП у Сумській області Цурікова О. М. із заявою від 03 липня 2017 року № 314 про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про кримінальне правопорушення за ст. 190, 364, 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України) по факту зловживання начальником Лебединського районного територіального центру соціального обслуговування Лапоногом П. В. службовим становищем, складанням завідомо неправдивих офіційних документів та внесенням до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
У своїй заяві ОСОБА_3 ставив такі вимоги:
1) внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за ст. 190, 364, 366 КК України щодо зловживання начальником Лебединського районного територіального центру соціального обслуговування Лапоногом П. В. службовим становищем;
2) якщо слідчий Лебединського ВП ГУНП у Сумській області складатиме висновок, в якому стверджуватиме про відсутність у заяві ознак кримінального правопорушення, просив назвати статтю закону, яка дає йому право робити такі висновки без проведення слідчих дій в досудовому розслідуванні, та назвати докази і зазначити обставини, на підставі яких він дійшов такого висновку;
3) до внесення відомостей в ЄРДР просив назвати осіб, які ініціювали та виконали перевірку, а також закони, якими вони керувались при проведенні перевірки;
4) якщо Лебединський ВП ГУНП у Сумській області буде проводити перевірку без внесення відомостей до ЄРДР, просив залучити заявника до цієї перевірки.
За результатом розгляду вказаної заяви листом від 13 липня 2017 року
№ К-123/9876/63/01-17 Лебединське ВП ГУНП в Сумській області повідомило ОСОБА_3, що за його заявою проведено перевірку, яку припинено, оскільки не встановлено ознак кримінального правопорушення.
ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав, вважаючи, що відповідач неналежним чином розглянув подану ним заяву та не надав відповіді на всі поставлені в ній питання, а саме: проігнорував вимоги пунктів 2, 3, 4 заяви від 03 липня 2017 року № 314, чим обмежив його право на отримання інформації, передбачене Конституцією України та Законом України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - № 393/96-ВР).
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом.
Статтею 55 Конституції України закріплено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За правилами п. 1 ч. 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Як убачається з адміністративного позову, обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 посилається на бездіяльність начальника Лебединського ВП ГУНП в Сумській області щодо розгляду не в повному обсязі його заяви від 03 липня 2017 року № 314, а саме, ненадання відповіді на поставлені в пунктах 2, 3, 4 питання та невиконання вимог, викладених у пункті 4 заяви, а також просить зобов`язати начальника Лебединського ВП ГУНП в Сумській області надати відповідь на питання 2 та 3 в порядку Закону № 393/96-ВР.
Велика Палата Верховного Суду стосовно позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання неправомірним ненадання відповіді на пункти 3 і 4 його заяви та невиконання вимоги, викладеної у пункті 4 заяви, а також зобов`язання надати відповідь на питання 3 цієї заяви, зазначає таке.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно ст. 5. Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
У ч. 2 ст. 7 Закону № 2657-XII зазначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
За ч. 1 ст. 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно із ст. 3 зазначеного Закону заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Відповідно до ст. 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чинним і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду; якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.