Постанова
Іменем України
14 травня 2019 року
м. Київ
судова справа №319/841/16-к
провадження №51-819км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Білик Н. В., Кишакевича Л. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Руденко О. П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12013080270000801 від 25 липня 2013 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт Куйбишевого Куйбишевського району Запорізької області, зареєстрованої та жительки
АДРЕСА_5,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
за касаційною скаргою захисника Гришка Р. В. в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Куйбишевського районного суду Запорізької області від 01 березня
2017 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Куйбишевського районного суду Запорізької області від 1 березня
2017 року ОСОБА_1 визнано винуватою в умисному невиконанні судового рішення, що набрало законної сили, і засуджено за ч. 1 ст. 382 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 (до 16 листопада 2013 року - ОСОБА_1 ) визнано винуватою в тому, що вона всупереч рішенню Куйбишевського районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2012 року, яке набрало законної сили 10 грудня 2012 року, маючи реальну можливість його виконання, без поважних причин у встановлені вказаним судовим рішенням дні та часи, умисно створювала штучні перешкоди її колишньому чоловіку
ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4, 2008 року народження, і 12, 13, 17, 24 липня 2013 року в присутності державного виконавця ВДВС Куйбишевського РУЮ ОСОБА_5 у будинку АДРЕСА_4 відмовилась надати йому дитину для спілкування та організації спільного літнього відпочинку протягом двох тижнів у літній період із 12 по 25 липня 2013 року.
31 липня та 07 серпня 2013 року у часи, встановлені рішенням районного суду від 24 жовтня 2012 року, за вищевказаною адресою ОСОБА_1 відмовилась надати ОСОБА_3 дитину ОСОБА_4, 2008 року народження, для систематичних побачень, у зв`язку з чим державний виконавець ВДВС Куйбишевського РУЮ ОСОБА_5 склала відповідні акти.
Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 24 жовтня 2018 року залишив без задоволення апеляційні скарги сторони захисту, а вирок місцевого суду
від 01 березня 2017 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України апеляційний суд звільнив ОСОБА_1 від покарання, призначеного за вироком суду, у зв`язку з закінченням строків давності.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Захисник указує на те, що апеляційний суд, звільняючи його підзахисну від відбування покарання на підставі статей 49, 74 КК України, необґрунтовано залишив без зміни вирок місцевого суду.
На думку захисника, в результаті розгляду кримінального провадження не було доведено ні конкретного моменту вчинення злочину ні наявність у ОСОБА_1 прямого умислу на невиконання рішення суду. Крім того, місцевий суд ухвалив вирок всупереч положенням кримінального процесуального закону, оскільки таке рішення було ухвалено за закритим кримінальним провадженням. Також, на думку захисника, в ході судового розгляду кримінального провадження було незаконно змінено обвинувачення, та безпідставно визнано потерпілим колишнього чоловіка засудженої, оскільки злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, є злочином із формальним складом.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважала, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до суду касаційної інстанції від них не надходило. Захисник Гришко Р. В. та засуджена ОСОБА_1 просили розглянути касаційну скаргу без їх участі.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження,
а при його перегляді виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього ж Кодексу, тобто з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У касаційній скарзі, за її змістом, захисник заперечує правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, достовірність доказів, тоді як їх перевірку в силу ст. 433 КПК України до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, місцевий суд зробив на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3, які обґрунтовано визнав логічними, послідовними і такими, що повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ; а також письмовими доказами, які містяться в матеріалах виконавчого провадження, матеріалах цивільних справ та інших документах, зміст яких детально відображено у вироку.
Так, за матеріалами кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_3 в ході судового розгляду стверджував, що після набрання законної сили рішенням суду від 24 жовтня 2012 року ОСОБА_1, маючи всі можливості його виконати, умисно цього не зробила - навпаки, після його звернення до виконавчої служби з заявою про їх спільний із донькою літній відпочинок на морі протягом двох тижнів, стала чинити перешкоди для його спілкування з дитиною.
Умисне невиконання засудженою судового рішення підтвердила також державний виконавець - свідок ОСОБА_5 Згідно з показаннями останньої попри те, що у межах відкритого виконавчого провадження ОСОБА_1
було роз`яснено порядок виконання вищезгаданого рішення та попереджено про відповідальність за його невиконання, однак у період із 12 липня по 07 серпня 2013 року державним виконавцем складено п`ять актів про невиконання боржником ОСОБА_1 рішення суду, а також двічі накладено на останню штраф за його невиконання. ОСОБА_1 не надавала батьку дитину і це стало підставою для направлення подання про притягнення останньої до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 382 КК України.