Постанова
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 524/8813/17
провадження № 61-533св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 вересня 2018 року у складі судді Андрієць Д. Д. та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Кривчун Т. О., Пилипчук Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов мотивовано тим, що 06 березня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримала у борг 10 000 доларів США, про що склала розписку. Згідно з розпискою, поручителем за договором позики виступив ОСОБА_3 Строк повернення коштів у розмірі 10 000 доларів США договором не визначено, тому відповідно до абзацу 2 частини першої статті 1049 ЦК України позика повинна бути повернута протягом тридцяти днів від дня пред`явлення вимоги про це.
11 серпня 2017 року вона пред`явила вимогу про повернення коштів, однак протягом трьох місяців ОСОБА_2 не вчинила дій з повернення позики.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість за договором позики від 06 березня 2012 року у розмірі 257 013 грн 80 коп., з яких 255 982 грн 80 коп. - сума основного боргу, 1 031 грн - відсотки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 вересня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики у розмірі 257 013 грн 80 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Таким чином, судом встановлено, що наданий позивачем оригінал розписки про отримання коштів є належним й допустимим доказом виникнення боргового зобов`язання.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 вересня 2018 року залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, обґрунтовано виходив із того, що договір позики сторони уклали відповідно до вимог статті 1047 ЦК України, наявність у позивача оригіналу розписки згідно з положенням частини третьої статті 545 цього Кодексу свідчить про неповернення боргу відповідачем позивачу. Доказів на підтвердження безгрошовості позики відповідачем не надано.
Короткий зміст касаційної скарги та її доводи
У січні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що наявність у позивача розписки свідчить про отримання нею коштів у борг та невиконання свого обов`язку з повернення цих коштів. Крім того, у розписці не зазначено обов`язку відповідача повернути кошти.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою судді Верховного Суду від 24 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 06 березня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримала у борг 10 000 доларів США, про що склала розписку. Згідно розписки, поручителем за договором позики виступив ОСОБА_3 Строк повернення коштів у розмірі 10 000 доларів США договором не передбачено. Оригінал розписки був наданий позивачем і приєднаний до матеріалів справи (а.с. 53).
Порядок укладення, оспорювання та наслідки порушення договору позики регулюються положеннями глави 71 ЦК України.