Постанова
Іменем України
13 травня 2019 року
м. Київ
справа № 738/2137/16-ц
провадження № 61-39137св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_3 ,
відповідачі: ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 30 травня 2018 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Висоцької Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину в спільному сумісному нерухомому майні подружжя.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 22 липня 1995 року він та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2013 року розірвано. За час перебування у шлюбі подружжя придбало спірне рухоме та нерухоме майно, що є їх спільною сумісною власністю. Спірний житловий будинок сторони придбали як незакінчене будівництво у 2003 році за договором, де покупцем зазначена ОСОБА_2 Із 2003 по 2013 рік вони остаточно добудували спірний житловий будинок. У 2013 році відповідач забрала всі свої речі із того часу він проживає у будинку один. 11 липня 2016 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на цей будинок за собою, вважаючи його особистою власністю. Спірний житловий будинок із надвірними будівлями знаходиться на земельній ділянці, яка також приватизована на ім`я відповідача згідно з двома Державними актами про право власності на земельну ділянку. Також у період шлюбу сторони придбали рухоме майно, що є їх спільною сумісною власністю, на загальну суму 28 935,00 грн.
Враховуючи викладене позивач, з урахуванням уточнюючих позовних вимог, просив визнати за ним та відповідачем право власності по 1/2 ідеальній частині за кожним у нерухомому майні: житловий будинок із надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,10 га, яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,0397 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та просив провести поділ спільного сумісного рухомого майна.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 03 березня 2018 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ рухомого майна (речей домашнього вжитку) закрито у зв`язку з відмовою ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 від позову в цій частині.
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 03 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності на частину в спільному сумісному нерухомому майні подружжя відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності суд першої інстанції виходив із того, що позивач про порушення свого майнового права дізнався і повинен був дізнатися влітку 2013 року, про що свідчать надані ним письмові заперечення в матеріалах цивільної справи № 738/204/14-ц, яка розглядалась за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилим будинком та вселення.
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 30 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частини житлового будинку (загальною площею 91,3 кв. м, житловою - 57,4 кв. м) із надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, складові частини об`єкта нерухомого майна: літня кухня Б-1, веранда б-1, гараж б1-1, сарай б2-1, навіс б3-1, гараж В-1, літній душ Г-1, погріб п/г. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 земельної ділянки площею 0,0383 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що оскільки спірний житловий будинок придбаний сторонами під час перебування у шлюбі та за час шлюбу ними повністю добудований, при цьому між сторонами відсутній шлюбний договір, а також будь-яка домовленість про розподіл майна, а отже, спірна нерухомість є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому вимоги ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на 1/2 частини є законними та обґрунтованими. Виходячи з положень дії закону в часі, якщо один із подружжя приватизував земельну ділянку у період із 09 лютого 2011 року до 13 червня 2012 року, то вона є об`єктом спільної сумісної власності.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У липні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 30 травня 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що під час вирішення справи помилково не застосовано положення частини другої статті 72, статті 20 СК України та статтей 256, 261 ЦК України. Той факт, що ОСОБА_3 навіть після припинення шлюбу продовжив вільно проживати в її будинку і проживає там до цього часу пояснюється тим, що він чоловік, фізично значно сильніший за неї. Батька або братів, які б могли її захистити, у неї немає, а правоохоронні органи на численні звернення щодо захисту її прав не зробили нічого.
У жовтні 2018 року на адресу суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він зазначив, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки він не пропустив строк позовної давності для звернення до суду із позовом.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито провадження у справі та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 липня 1995 року, який рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2013 року (справа № 738/826/13-ц) розірвано.
17 вересня 2003 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_2 купила за 22 300,00 грн недобудований жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , готовністю 76 %, розташований на земельній ділянці земель Менської міської ради.
25 вересня 2003 року згідно з договором купівлі-продажу ОСОБА_2 продала ОСОБА_6 за 14 680,00 грн жилий будинок із надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_2 . Із договору вбачається, що будинок належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Менською державною нотаріальною конторою 25 січня 2001 року за № 474, зареєстрованого в Чернігівському МБТІ 31 травня 2001 року за № 6-1459.
Сторонами не заперечувалось, що з часу придбання будинку вони разом зі спільною дочкою почали проживати в будинку та добудовували його. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач пояснювала, що на час розлучення будинок був повністю добудований, після розлучення вона в ньому не мешкала.
Рішенням Виконавчого комітету Менської міської ради від 27 листопада 2003 року № 235 ОСОБА_2 наданий дозвіл на реєстрацію в зазначеному недобудованому будинку. ОСОБА_2 зареєстрована у спірному будинку з 01 грудня 2003 року, ОСОБА_3 зареєстрований та проживає в будинку з 01 липня 2004 року.
Рішенням Менської міської ради від 27 березня 2007 року № 104 ОСОБА_2 наданий дозвіл на будівництво гаража в глибині присадибної ділянки по АДРЕСА_1 .
Рішенням Менської міської ради від 20 травня 2010 року наданий дозвіл на виготовлення технічної документації для передачі безоплатно ОСОБА_2 у приватну власність у межах АДРЕСА_1 : земельну ділянку орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку орієнтовною площею 0,04 га - для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Менської міської ради від 17 серпня 2010 року затверджено технічний звіт про передачу у власність ОСОБА_2 земельних ділянок площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0383 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .
Вказані земельні ділянки передано у власність ОСОБА_2 та видано їй: на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі від 07 червня 2011 року № 742300001000717; на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,0383 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі від 07 червня 2011 року № 742300001000728.