Постанова
Іменем України
13 травня 2019 року
місто Київ
справа № 225/592/17
провадження № 61-26086св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1, яка діє в своїх та інтересах ОСОБА_2,
відповідач - Державне підприємство "Торецьквугілля",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Торецьквугілля" на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 20 липня 2017 року у складі судді Мигалевича В. В. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Хейло Я. В., Мірути О. А., Осипчук О. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовною заявою, у подальшому уточненою, до Державного підприємства "Торецьквугілля"
(далі - ДП "Торецьквугілля"), в якій просила стягнути відшкодування завданої їй моральної шкоди у розмірі 500 000, 00 грн та 500 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної сину померлого - ОСОБА_2
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що її чоловік ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ДП "Торецьквугілля", де працював гірничим робітником очисного забою. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 загинув у результаті нещасного випадку на виробництві. Від шлюбу з загиблим у неї залишився неповнолітній син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 . За наслідками розслідування нещасного випадку складено акт за формою Н-1. Згідно з висновками комісії нещасний випадок стався з вини посадових осіб підприємства, виявлено ряд порушень посадовими особами відповідача нормативних актів з охорони праці. Позивач переконана, що смерть її чоловіка настала з вини відповідача, смертю близької людини їй та її дитині завдано моральну шкоду, її малолітній син росте без батька.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 20 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ДП "Торецьквугілля" на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди, заподіяної її сину ОСОБА_5, у розмірі 80 000, 00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався тим, що внаслідок смерті на виробництві батька, сину позивача завдано моральну шкоду, яка полягає тому, що дитина втратила рідну людину, на все життя залишилися без батьківської підтримки, це призвело до порушення особистих, життєвих і соціальних зв`язків, це вимагає додаткових зусиль для організації життя. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд керувався тим, що вона у розумінні статті 1168 ЦК України не відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_4, оскільки на момент смерті потерпілого вона не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а також особою, яка проживала з ним однією сім`єю.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15 серпня 2017 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Торецьквугілля" відхилено. Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 20 липня 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що внаслідок бездіяльності посадових осіб відповідача, недодержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, зазначених в матеріалах спеціального розслідування, загинула молода людина, син позивача у 7-річному віці втратив батька, що безумовно завдає неповнолітній дитині моральних страждань та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача щодо розміру відшкодування моральної шкоди висновків суду не спростовують та будь-яких нових обставин, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та давали б підстави для проведення апеляційним судом переоцінки висновків, зроблених судом першої інстанції, в апеляційному суді сторонами не наведено та нових доказів не надано, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо розміру відшкодування моральної шкоди на користь позивача у сумі 80 000, 00 грн.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ДП "Торецьквугілля" просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначив, що позивач не довів завдання йому моральної шкоди, а також її розміру.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), а касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ