ПОСТАНОВА
Іменем України
16 травня 2019 року
Київ
справа №640/16640/16-а
адміністративне провадження №К/9901/20229/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2017 року (суддя Золотарьов Л.І.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (судді Старостін В.В., Бегунц А.О., Рєзнікова С.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова (правонаступником якого є Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Харкові; далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, відшкодування шкоди,
встановив:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління ПФУ, в якому просив визнати протиправними дії управління ПФУ з перерахунку пенсії позивача відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV); зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу недоплачену пенсію відповідно до діючого законодавства згідно з довідкою від 20 липня 2006 року № 241 за період роботи з 01 січня 1986 року по 31 грудня 1990 року, починаючи з 01 жовтня 2009 року; зобов`язати відповідача виплатити компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати на підставі частини другої статті 46 Закону № 1058-IV.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що прийняте рішення відповідача про перерахунок пенсії із застосуванням середньомісячних показників середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузі економіки України за 2007 рік не відповідає вимогам статті 40 Закону № 1058-IV, внаслідок чого значно знизився рівень його пенсійного забезпечення. Відповідач протиправно включив в період роботи з 01 січня 1986 року по 31 грудня 1990 року (тобто 60 місяців), ще період з 01 липня 2000 року по 31 липня 2009 року, про що вказано у відповіді відповідача від 04 лютого 2014 року. Однак до вказаного 60-місячного періоду роботи відповідач протиправно, без його згоди включив період за 2007 рік, що призвело до зменшення коефіцієнту призначеної йому пенсії. Такі дії призвели до порушення його прав, тому відповідач повинен сплатити йому компенсацію у зв`язку з порушенням строків її виплати на підставі частини другої статті 46 Закону № 1058-IV.
Київський районний суд м. Харкова постановою від 21 березня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Позивач не погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та звернувся з касаційною скаргою, зі змісту якої вбачається, що він, висловлюючи свою незгоду з оскарженими судовими рішеннями, просить задовольнити позовні вимоги.
Верховний Суд переглянув судові рішення в межах касаційної скарги, перевірив повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права і дійшов висновку про таке.
Суди у цій справі встановили таке.
Позивачу з 18 травня 1999 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII).
Київський районний суд постановою від 21 жовтня 2015 року (справа № 640/13157/15-а), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, встановив, що пенсію позивачу було розраховано на підставі довідки про заробітну плату від 17 травня 1999 року № 40 за період з 01 січня 1988 року по 31 грудня 1992 року, виданої Дослідним господарством "Елітне" в загальних сумах по роках, що повністю відповідало діючому на момент призначення пенсії законодавству. Позивач працював до липня 2009 року. 15 вересня 2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із наданням додаткових документів про стаж та заробітну плату. Відповідач у тій справі обчислив заробітну плату позивача згідно з довідкою від 20 липня 2006 року № 241 за період з 01 січня 1986 року по 31 грудня 1990 року (по довідці про заробітну плату, яку він надавав при попередньому перерахунку) та з 01 липня 2000 року по 31 липня 2009 року (за даними персоніфікованого обліку), при цьому коефіцієнт заробітку (2,05920) став менший, ніж той який застосовувався для обчислення пенсії для перерахунку, але через застосування показника середньої заробітної плати в галузі економіки України за 2007 рік розмір пенсії позивача став більший, ніж той, який він отримував до перерахунку. Про зменшення коефіцієнта заробітної плати при проведенні перерахунку пенсії позивача було попереджено, про що свідчить його особистий підпис на заяві.
Вказаними судовими рішеннями, які є чинними, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій відповідача по нарахуванню йому пенсії протиправними; зобов`язання відповідача зробити перерахунок пенсії, починаючи з 15 вересня 2009 року; нарахування і виплату пенсії проводити згідно з довідкою про заробітну плату від 20 липня 2006 року № 241, за період роботи з 01 січня 1986 року по 31 грудня 1990 року.
Як зазначено в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, на підставі вищевказаного звернення позивачу було проведено перерахунок пенсій від стажу заробітної плати відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV, а саме: із заробітку, визначеного за 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року (згідно з довідкою про заробітну плату за період роботи з 01 січня 1986 року по 31 грудня 1990 року) та за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року по 31 травня 2006 року (за даними персоніфікованого обліку). При перерахунку були застосовані показники середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2005 рік, при цьому індивідуальний коефіцієнт для обчислення заробітної плати становив 2,55135. При розрахунку коефіцієнта стажу застосовано величину оцінки одного року страхового стажу, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (з 01 січня 2008 року - 1,2; з 01 жовтня 2008 року - 1,35). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач у справі здійснив позивачу перерахунок пенсії на підставі статті 42 Закону № 1058-ІV, з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за рік, що передував року звернення за її призначенням, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.