ПОСТАНОВА
Іменем України
16 травня 2019 року
Київ
справа №812/136/18
адміністративне провадження №К/9901/51043/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року (головуючий суддя Петросян К.Є.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року (головуючий суддя Гайдар А.В., судді: Василенко Л.А., Сіваченко І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПРОЕКТ-ОЙЛ" до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
В січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПРОЕКТ-ОЙЛ" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 17 листопада 2017 року №0030081304 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій є протиправним, оскільки єдиний внесок Товариством нараховувався у встановленому законом розмірі, а платіжні документи про його сплату до банку передавались своєчасно, відтак застосування до нього штрафу та пені було безпідставним.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Луганській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17 листопада 2017 року №0030081304.
Приймаючи таке рішення, суди прийшли до висновку, що суб`єкт господарювання не може нести відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язання зі сплати єдиного внеску у випадку несвоєчасного його перерахування з вини банку, в той же час матеріалами даної справи підтверджено факт своєчасного прийняття банком на виконання платіжних доручень Товариства зі сплати єдиного внеску від 29 лютого 2016 року №468 на суму 34805,17 грн., від 15 березня 2016 року №473 на суму 676,83 грн. та від 08 квітня 2016 року №475 на суму 30991,87 грн., а також наявності у нього на рахунку коштів в розмірах, достатніх для проведення цих платежів, відтак у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій та пені.
Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі Управління зазначало про правомірність прийнятого ним рішення, посилаючись на те, що відповідно до частини 10 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464) днем сплати єдиного внеску у разі його перерахування з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів є саме день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника; крім того судами першої та апеляційної інстанцій не було взято до уваги факт наявності у позивача іншого р/р № НОМЕР_1, відкритого 02 березня 2016 року в АБ "Укргазбанк", з якого він міг би здійснити своєчасну сплату єдиного внеску.
Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство є юридичною особою та перебуває на обліку в ДПІ у м.Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Товариством сформовано та передано до Сєвєродонецького відділення ПАТ "Промінвестбанк" в Луганській області платіжні доручення: від 29 лютого 2016 року №468 на суму 34805,17 грн. - єдиний внесок 22%, нарахований на заробітну плату за лютий 2016 року; від 15 березня 2016 року №473 на суму 676,83 грн. - єдиний внесок 22%, нарахований на лікарняні за лютий 2016 року; від 08 квітня 2016 року №475 на суму 30991,87 грн. - єдиний внесок 22%, нарахований на заробітну плату за березень 2016 року.
Проте платежі за вказаними фінансовими документами банківською установою було фактично проведено відповідно 23 березня 2016 року (за платіжними дорученнями №468, №473) та 06 травня 2016 року (за платіжним дорученням №475).
Зазначені обставини підтверджені також листами Сєвєродонецького відділення ПАТ "Промінвестбанк" у Луганській області вих. №113-3-274 від 24 листопада 2017 року та вих.№113-3-9 від 11 січня 2018 року, в яких разом з тим зазначено, що залишок коштів на поточному рахунку Товариства № НОМЕР_2 станом на 29 лютого 2016 року становив 1918,44 грн. (195758,44 грн.), 15 березня 2016 року - 195806,30 грн., 18 березня 2016 року - 195806,30 грн., 08 квітня 2016 року - 129389,61 грн., 20 квітня 2016 року - 129361,99 грн.
18 березня 2016 року за вих. №7, №10, №11 та 20 квітня 2016 року за вих. №16 позивачем на адресу ДПІ у м.Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області направлялись листи (до яких додавались копії вищевказаних платіжних доручень) з проханням звільнити від відповідальності за несвоєчасне перерахування податків, зборів та інших платежів до бюджетів, у тому числі єдиного внеску, яке відбулось з вини Сєвєродонецького відділення ПАТ "Промінвестбанк" в Луганській області.
Листом від 06 травня 2016 року за вих. №5694/12-14-13-02/03 ДПІ в м.Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області повідомила Товариство, що не застосовує до суб`єкта господарювання штрафні санкції у випадку несвоєчасного перерахування (неперерахування) єдиного внеску, податку на доходи фізичних осіб та військового збору з вини банку у разі надання до ДПІ заяви з копіями платіжних документів, що засвідчують факт подання їх до установи банку.
19 жовтня 2017 року позивачем направлено до Управління лист за вих. №7 щодо звільнення від відповідальності за несвоєчасне перерахування єдиного внеску, яке відбулось з вини Сєвєродонецького відділення ПАТ "Промінвестбанк" в Луганській області (отриманий відповідачем 20 жовтня 2017 року), до якого також додано копії платіжних доручень.
Втім листом від 21 листопада 2017 року №3381/9/12-32-13-04 Управління повідомило позивача про те, що штрафні санкції та пеня вже застосовані до нього рішенням від 17 листопада 2017 року №0030081304.
Так, 17 листопада 2017 року Управлінням на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464 сформовано та надіслано на адресу позивача рішення №0030081304 (отримане останнім 28 листопада 2017 року) про нарахування йому за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування штрафу у розмірі 13294,76 грн. - 20% за період з 22 березня 2016 року по 06 травня 2016 року та пені в сумі 566,83 грн. (0,1% суми недоїмки), а всього - 13861,59 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, проте рішенням ДФС України від 29 грудня 2017 року №32246/6/99-99-11-02-02-75 його скаргу залишено без задоволення, а рішення Управління - без змін.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон №2464, за змістом пункту 2 частини 1 статті 1 якого єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.