ПОСТАНОВА
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа №431/2251/17
провадження №К/9901/43324/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області
на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 06.07.2017 (у складі головуючого судді Кудрявцева І.В.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Геращенка І.В., Арабей Т.Г., Міронової Г.М.)
у справі №431/2251/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області
про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо прийняття рішення про припинення виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання (пенсії за вислугою років) з 15.07.2015, з 01.01.2016 та з 01.01.2017 до часу звернення з позовом, на підставі внесених змін до Закону України від 09.04.1992 № 2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262) Законами № 213-VIII від 02.03.2015, №911-VIII від 24.12.2015 та № 1774 від 06.12.2016;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити виплату ОСОБА_1, щомісячне довічне грошове утримання (пенсію за вислугою років) з 15.07.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2016 по 31.12.2016 та з 01.01.2017 та не здійснювати припинення її виплати на підставі Закону № 1774 від 06.12.2016, у зв`язку з його не конституційністю;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання (пенсії за вислугою років) з 15.07.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2016 по 31.12.2016 та з 01.01.2017 до моменту поновлення її виплати.
2. Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача, що полягає в призупиненні виплати пенсії позивачу всупереч висновкам Конституційного Суду України, що зроблені ним в Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
3. Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 06.07.2017 позов в частині вимог за період з 15.07.2015 по 21.11.2016 - залишено без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом.
4. Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 06.07.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017, позов задоволено частково: визнано неправомірними дії та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити виплату та здійснити нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання (пенсії за вислугою років) ОСОБА_1 за період з 22.11.2016 по 19.12.2016. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
5. У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до ст.12 Закону № 2262.
7. З 15.07.2015 ОСОБА_1 працює в Луганській митниці ДФС та виплата пенсії йому припинена на підставі ст.54 Закону № 2262 зі змінами внесеними Законами №213-VIII від 02.03.2015, №911-VIII від 24.12.2015 та №1774-VIII від 06.12.2016.
8. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що змінами до Закону № 2262-XII за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, які визнані відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016 неконституційними, чітко визначений період обмеження виплати пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2016. Тобто, прийнявши Рішення від 20.12.2016, Конституційний Суд України визнав незаконним весь вказаний період, а не якусь його частину.
10. Відтак, суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог за період з 22.11.2016 по 19.12.2016, враховуючи те, що ухвалою суду від 06.07.2017 залишено без розгляду позов в частині вимог за період з 15.07.2015 по 21.11.2016.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області наголошує на тому, що зміни до Закону № 2262-XII, що визнані неконституційними відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України такого рішення, тобто з 20.12.2016.
12. Це означає, що вирішальним у визначенні періоду, з якого позивач має право на виплату йому пенсії, є не початок періоду дії скасованої норми, що був в ній вказаний (01.01.2016), а дата втрата такої норми юридичної сили в результаті визнання її неконституційною (20.12.2016).
13. Таким чином, на думку відповідача, у спірний період (з 22.11.2016 по 19.12.2016) призначена позивачеві пенсія не виплачувалась правомірно.
V. ВСИНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ