ПОСТАНОВА
Іменем України
17 травня 2019 року
Київ
справа №194/601/17(2-а/194/21/17)
адміністративне провадження №К/9901/1340/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області в складі судді Соколової Ю.І. від 05.09.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Баранника Н.П., Малиш Н.І., Щербака А.А. від 15.11.2017 у справі №194/601/17(2-а/194/21/17) за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та забов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
В липні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі - відповідач) щодо призначення пенсії за віком з 09 грудня 2013 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2010 рік та зобов`язання відповідача провести перерахунок призначеної пенсії за віком, починаючи з 26 квітня 2017 року із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2012, 2011, 2010 роки та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Постановою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що пенсія за віком згідно ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" позивачу не призначалася, а відтак, звернувшись за її призначенням має право на обрахування заробітної плати із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Крім того посилається на наявність страхового стажу, отриманого після призначення пенсії, оскільки позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами встановлено, що позивач перебуває на обліку в Павлоградському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області та з 22 березня 2011 року отримував пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року.
09 грудня 2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
З 09 грудня 2013 року позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
У червні 2017 року позивач звернувся до Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2010-2012рр.).
Листом Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20 червня 2017 року вих. № В/147 позивачу роз`яснено, що абз.3 ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена ч. 2 ст. 40 цього Закону для призначення пенсії. Відповідно до ст. 24 Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. За даними трудової книжки ОСОБА_1 дата звільнення з останнього міста роботи 16 листопада 2010 року, згідно відомостей персоніфікованого обліку останній місяць за який сплачено за нього страхові внески - листопад 2010 року, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу підприємницьку діяльність він припинив з 27 травня 2011 року, сплата страхових внесків з грудня 2010 року по 09 грудня 2013 року відсутня. Тобто, після призначення пенсії по інвалідності ним не набуто страхового стажу.
Листом Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03 липня 2017 року вих. № 9746/07/18 позивачу роз`яснено, що після призначення пенсії по інвалідності ним не набуто страхового стажу, а тому, право на застосування ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відсутнє.
Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачу з 22 березня 2011 року призначено пенсію по інвалідності, а з 09 грудня 2013 отримує пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку згідно п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Отже в даному випадку не відбулося призначення пенсії чи переведення на інший вид пенсії, який було призначено за іншим законом, а тому законні підстави для перерахунку пенсії за віком з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії відсутні. Крім того, вказують на відсутність достатнього страхового стажу, отриманого після призначення пенсії, оскільки підприємницька діяльність позивача була припинена з 27.05.2011.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.