У Х В А Л А
14 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/2529/18
Провадження № 12-257гс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С.,
Кібенко O. Р., Лобойка Л. М ., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Королюка І. В.,
учасники справи:
позивач - Національний банк України (представник - Ходюк О. Я.),
відповідач - ОСОБА_5 (представник - адвокат
Юхименко М. П.),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (представники: адвокати Бауліна В. О., Лазовський О. В.),
розглянула у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_5 про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду
від 19 березня 2019 року у справі № 904/2529/18 за позовом Національного банку України до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", про стягнення заборгованості за кредитним договором та
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2018 року Національний банк України (далі - НБУ) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_5 про стягнення 1 265 992 000,00 грн заборгованості за кредитним договором № 120 від 05 грудня 2014 року, укладеним між НБУ та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк").
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на порушення позичальником, яким є ПАТ КБ "Приватбанк", умов вказаного кредитного договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів та на прийняття рішення здійснити стягнення відповідної суми коштів з поручителя, яким є ОСОБА_5 за договором поруки № 120-1/П від 05 грудня 2016 року, укладеним у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 23 червня 2018 року відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції виходив із того, що спір щодо договору поруки, укладеного для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи, відноситься до юрисдикції господарських судів, проте враховуючи, що майно ОСОБА_5 було відчужено
11 жовтня 2017 року та 13 жовтня 2017 року, а місцем проживання відповідача є м. Женева, Швейцарія, суд дійшов висновку, що у господарського суду відсутні підстави для відкриття провадження у справі та роз`яснив позивачу про необхідність звернення з таким позовом до суду за місцем проживання відповідача.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 16 серпня 2018 року ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2018 року змінив у її мотивувальній частині, зазначивши, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у справі, однак неправильно застосував положення Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на порушення НБУ правил територіальної підсудності, визначеної статтями 27-30 цього Кодексу.
У вересні 2018 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга НБУ на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2018 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2018 року у цій справі.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 жовтня 2018 року відкрив касаційне провадження та передав цю справу разом із касаційною скаргою НБУ на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на частину шосту статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
19 березня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, якою касаційну скаргу НБУ задовольнила: постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2018 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2018 року у справі № 904/2529/18 скасувала; справу направила до Господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
У квітні 2019 року представник ОСОБА_5 - адвокат Юхименко М. П. звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 904/2529/18.
Заявник просить роз`яснити постанову Великої Палати Верховного Суду в частині правових та фактичних підстав передачі цієї справи саме до Господарського судуДніпропетровської області для вирішення питання про відкриття провадження, а також в частині можливості та порядку застосуваннянаслідків, передбачених пунктом 1 частини першої статті 31 Господарського процесуального кодексу України, у випадку відсутності у відповідача місця проживання в Україні та майна на території України і наявності місця проживання відповідача на території Швейцарської Конфедерації при вирішенні питання про відкриття провадження у господарській справі.
26 квітня 2019 року НБУ подав заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення, оскільки постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року є чіткою та зрозумілою.
07 травня 2019 року ПАТ КБ "Приватбанк" подав заперечення на заяву ОСОБА_5 про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року, в яких зазначає про відсутність правових підстав для роз`яснення цього судового рішення, оскільки воно не перешкоджає подальшому провадженню у справі та не є остаточним судовим рішенням по суті позовних вимог і не підлягає примусовому виконанню, у зв`язку з чим просить відмовити відповідачу у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення.
У судовому засіданні представник ОСОБА_5 підтримав заяву та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
Представник НБУ проти задоволення заяви ОСОБА_5 заперечив з мотивів, викладених у письмових запереченнях. На його думку, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року є зрозумілою як і порядок виконання цієї постанови.