Постанова
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 686/19596/16-ц
провадження № 61-35819св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_3 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Укргазбанк", ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2017 року у складі судді Стефанишина С. Л. та постанову Апеляційного суду Хмельницької області
від 02 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" (далі - ПАТ "Укргазбанк"), ОСОБА_2 про припинення договору поруки.
Позовна заява мотивована тим, що 05 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" (далі - ВАТ АК "Укргазбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укргазбанк", та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 83/2008.
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між ВАТ АК "Укргазбанк" та ОСОБА_3 того ж дня укладений договір поруки № 83/2008.
На цей час банк пред`являє вимоги щодо сплати заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 83/2008, проте ОСОБА_3 вважає, що порука за договором від 05 травня 2008 року № 83/2008 є припиненою на підставі частини четвертої статта 559 ЦК України, отже, заборгованість за кредитним договором із позивача не може бути стягнута, оскільки прострочення виконання зобов`язання зі сплати кредиту настало у лютому 2013 року, тому ПАТ "Укргазбанк" мав у шестимісячний строк до 11 серпня 2013 року звернутися до суду з відповідним позовом до поручителя.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено та не наведено аргументів, які б стали підставою для припинення поруки в порядку частини четвертої статті 559 ЦК України.
Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 02 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня
2017 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 02 квітня
2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що прострочення виконання зобов`язання зі сплати кредиту настало у лютому 2013 року, тому у банку був шестимісячний строк до 11 серпня 2013 року на звернення до суду із відповідним позовом до поручителя про стягнення боргу, проте банк своїм правом не скористався, та із 11 серпня
2013 року порука, визначена договором поруки від 05 травня 2008 року № 83/2008, укладеного між банком та ОСОБА_3, припинилася.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_3.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 05 травня 2008 року між ОСОБА_2 та
ПАТ "Укргазбанк" укладений кредитний договір № 83/2008.
На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором того ж дня укладений договір поруки № 83/2008 між банком та ОСОБА_3.
У червні 2014 року ПАТ "Укргазбанк" звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 134 707,00 доларів США. У позовній заяві ПАТ "Укргазбанк" зазначає, що відповідач у 2013-2014 роках порушувала строки сплати процентів, допустила заборгованість за кредитом та за відсотками на суму 134 707,00 доларів США.
Пунктом 5.2 договору поруки від 05 травня 2008 року № 83/2008 передбачено, що порука також припиняється, якщо кредитор протягом 3 років із дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя, а отже, банк звернувся за захистом своїх прав у межах строку, передбаченого договором поруки.