Постанова
Іменем України
13 травня 2019 року
м. Київ
справа № 638/1962/17
провадження № 61-25286св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Публічне акціонерне товариством акціонерний банк "Укргазбанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2017 року в складі судді Штих Т. В. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року в складі колегії суддів: Кружиліної О. А., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, у липні 2017 року подана уточнена позовна заява, в якій, як третю особу зазначено Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк").
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона в період із 24 квітня 1993 року по 09 червня 2011 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2
У період шлюбу за спільні кошти подружжям придбано майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Вирішувати питання добровільного поділу зазначеної квартири відповідач не бажає, виплачувати грошову компенсацію за її частину майна відмовляється.
Враховуючи наведене, позивач просила визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя та визнати за нею право власності на Ѕ частини вказаної квартири.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені. Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя та визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ її частини. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірна квартира придбана в період шлюбу сторін у справі, а тому вона є спільним майном подружжя, іншого не встановлено договором або законом.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року апеляційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що права ПАТ АБ "Укргазбанк" внаслідок поділу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_4 жодним чином не порушується, оскільки при поділі спільної сумісної власності зобов`язання між подружжям не розподіляються, а враховуються. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2018 року ПАТ АБ "Укргазбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким розподілити в рівних частках між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зобов`язання позичальника за кредитним договором від 16 серпня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ АБ "Укргазбанк", обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що представником банку подано до суду першої інстанції заяву, в якій останній просив відмовити в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності. Вказана заява залишена поза увагою суду. Зобов`язання за кредитним договором від 16 серпня 2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_3, останньою не виконані, заборгованість у розмірі 125 910,18 доларів США стягується в судовому порядку. Ухвалюючи оскаржувані рішення суди не встановили загальний обсяг нажитого майна, з урахуванням зобов`язання подружжя погасити заборгованість за кредитним договором. Суди не надали належної оцінки доводам банку, чим порушили право останнього на справедливий судовий розгляд.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників процесу на адресу суду не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на неї.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів відповідають вимогам ЦПК України (у редакції на час їх ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який зареєстрований 24 квітня 1993 року Орджонікідзевським відділом державної реєстрації цивільного стану Харківського районного управління юстиції в Харківській області, актовий запис № 305.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 червня 2011 року вказаний шлюб розірвано.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 20 червня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саврасовою І. О. і зареєстрованого в реєстрі за № 1833.
Нормативно-правове обґрунтування
За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно із частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.