Постанова
Іменем України
08 травня 2019 року
м. Київ
справа № 537/4468/16-ц
провадження № 61-8251св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач – ОСОБА_2,
відповідачі: Головне управління Національної поліції у Полтавській області, Кременчуцька місцева прокуратура Полтавської області, прокуратура Полтавської області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 26 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Бондаревської С. М., Дряниці Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Полтавській області, Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області, прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України, неодноразово уточнюючи в ході судового розгляду, просив стягнути з відповідного казначейського рахунку Державної казначейської служби України за рахунок коштів Держаного бюджету України, шляхом списання коштів з відповідного єдиного казначейського рахунку 1 702 913,59 грн шкоди (що складається з 60 913,59 грн - суми втраченого заробітку з урахуванням індексу інфляції; 1 600 000,00 грн - моральної шкоди; 42 000,00 грн - витрат на правову допомогу), заподіяної незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду.
Позов мотивовано тим, що вироком Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 24 грудня 2014 року ОСОБА_2 був виправданий за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368-3 КК Українита ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 14 червня 2016 року зазначений вирок суду у виправдувальній частині щодо нього залишено без змін.
Наказом від 04 листопада 2013 року його було звільнено із займаної посади проректора з наукової роботи та завідувача кафедри транспорту і транспортних технологій на умовах суміщення Приватного вищого навчального закладу "Кременчуцький університет економіки, інформаційних технологій та управління", у зв`язку із закінченням дії строку контракту.
На думку позивача кошти, не отримані ним внаслідок відсторонення від посади, мають бути компенсовані йому з урахуванням індексу інфляції за аналогією права згідно із вимогами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".
Окрім того, зазначає, що після відкриття відносно нього кримінального провадження у нього загострились хвороби, йому знову була встановлена третя група інвалідності; позивач не міг себе реалізувати і не працював. Позивач розраховує розмір завданої йому моральної шкоди, виходячи з розміру трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць перебування під слідством та судом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 04 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України на користь ОСОБА_2 шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку заробіток, який він втратив внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування за час незаконного відсторонення від посади в розмірі 26 104,20 грн.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України на користь ОСОБА_2 шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового розслідування, в розмірі 121 600,00 грн та 42 000,00 грн. витрат, понесених громадянином у зв`язку із наданням йому юридичної допомоги.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок незаконного затримання, застосування запобіжного заходу, притягнення до кримінальної відповідальності та засудження позивачу було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі закриття відносно нього кримінального провадження у зв`язку з відсутністю у його діях складу злочину.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, межі якого визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд першої інстанції виходив з розміру мінімальної заробітної плати, що був установлений на час розгляду справи, який згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" установлено з 01 січня 2017 року в розмірі 3 200,00 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, апеляційну скаргу Прокуратури Полтавської області задоволено частково.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 серпня 2017 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_2, заробіток, який він втратив внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування за час незаконного відсторонення від посади в розмірі 25 602,50 грн.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового розслідування, в розмірі 60 800,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судового збору.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до пункту 1, 3, 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року, який набрав чинності 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн.
Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення апеляційного суду Полтавської області від 26 жовтня 2017 року і залишити в силі рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 04 серпня 2017 року. При цьому посилався на порушення норм процесуального законодавства та неправильне застосування норм матеріального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково застосував норму Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року, оскільки розрахункова величина мінімальної заробітної плати у розмірі 1 600 грн застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників і не впливає на рівень мінімальної заробітної плати.
Крім того, припущення суду апеляційної інстанції щодо відсутності у справі договору про надання допомоги від 24 квітня 2013 року є недопустимим та порушує норми матеріального та процесуального права.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 23 квітня 2013 року в справі № 537/4735/13-к клопотання старшого слідчого СВ КМУ УМВС України в Полтавській області Солохи В.В. про відсторонення від посади підозрюваного ОСОБА_2, задоволено. Відсторонено підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від посади проректора з наукової роботи та завідувача кафедри транспорту і транспортних технологій на умовах суміщення Приватного вищого навчального закладу "Кременчуцький університет економіки, інформаційних технологій та управління" строком на два місяці. Документи, які посвідчують обіймання ОСОБА_2 вказаної посади проректора, вилучено.
Вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 грудня 2014 року, який 14 червня 2016 року ухвалою апеляційного суду змінено, ОСОБА_2 визнано невинним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 368-3 КК України та виправданим у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину".
Відповідно до довідки від 29 квітня 2013 року № 40 про доходи ОСОБА_2, виданої Кременчуцькою об`єднаною ДПІ Полтавської області ДПС, заробітна плата позивача на період з 01 жовтня 2012 року по 31 березня 2013 року за винятком утримань становила 17 276,35 грн.
Згідно з відомостей трудової книжки, ОСОБА_2 був звільнений з роботи 04 листопада 2013 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту пункту 2 статті 36 КЗпП України (наказ № 146-к від 04 листопада 2013 року).
Крім того, з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 10 ААВ № 758345 від 04 листопада 2013 року вбачається, що ОСОБА_2 повторно встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням на строк до 01 грудня 2014 року.
Мотивувальна частина
Позиція верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.