ПОСТАНОВА
Іменем України
16 травня 2019 року
м. Київ
справа №185/865/17
адміністративне провадження №К/9901/20684/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 185/865/17 (2-а/185/118/17)
за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - Павлоградське ОУ ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року, ухвалену у склад головуючого судді Гаврилова В.А. та
ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Шальєвої В.А., Юрко І.В., -
ВСТАНОВИВ:
01 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні з 10 січня 2017 року пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) з урахуванням частини другої статті 40 щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком;
- зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком з 10 січня 2017 року відповідно до статті 26 з урахуванням частини другої статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у зв`язку з досягненням пенсійного віку в січні 2017 року він звернувся до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, як встановлено частиною другою статті 40 цього Закону. Листом від 18 січня 2017 року відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком, оскільки йому раніше була призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ). Позивач вважає, що дії відповідача суперечать законодавству оскільки він звертається за призначенням пенсії за віком вперше.
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області постановою від 07 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що оскільки позивач у справі скористався своїм правом на призначення пенсії за віком, яка йому перераховувалася у визначеному Законом № 1058-ІV порядку, відсутні законодавчо визначені підстави вдруге призначати позивачу за його заявою пенсію за віком у відповідності до статті 26, з урахуванням частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV.
03 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Павлогорадського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивував, зокрема, тим, що з 10 червня 1994 року йому біло призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 14 Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії, передбаченою Законом № 1058-ІV він звернувся вперше у січні 2017 року, тому дії відповідача та рішення судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на вимогах законодавства.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
07 листопада 2017 року від відповідача до суду касаційної інстанції надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких пенсійний орган просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані ОСОБА_1 судові рішення - без змін.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Пунктом 4 частини першої розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Суди встановили, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Павлоградському ОУ ПФУ та з 10 червня 1994 року отримує пенсію за віком, призначену йому на пільгових умовах згідно статті 14 Закону № 1788-ХІІ.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивачу відповідно до статті 14 Закону № 1788-ХІІ призначена пенсія за віком, яка перераховувалася з набранням чинності 01 січня 2004 року Законом № 1058-ІV.
У зв`язку з досягненням пенсійного віку, 10 січня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузі економіки України за три календарні роки що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, як встановлено частиною другою статті 40 цього Закону.
Комісією щодо розгляду питань пов`язаних з призначенням( перерахунком) та виплатою пенсій Павлоградського ОУ ПФУ було відмовлено позивачу у призначенні пенсії.
У листі від 18 січня 2017 року №1751/07/18 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що відсутні підстави для призначення, нарахування та виплати пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV з урахуванням статті 40 цього Закону, оскільки йому раніше була призначена пенсія за віком на пільгових умовах, яка з 01 січня 2004 року обчислена за нормами Закону № 1058-ІV.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1788-ХІІ працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.