ПОСТАНОВА
Іменем України
16 травня 2019 року
Київ
справа №2а-1769/10/0770
адміністративне провадження №К/9901/46451/18, №К/9901/46936/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №2а-1769/10/0770
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення за час вимушеного прогулу втраченого грошового утримання та моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами Міністерства внутрішніх справ України та управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Грень Н.М., суддів: Гулкевич І.З., Сакалош В.М.) та на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Улицького В.З., суддів: Затолочного В.С., Сапіги В.П.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України №597 „По особовому складу" від 09 квітня 2010 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області №150 „По особовому складу" від 12 квітня 2010 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України „По особовому складу" №2587 о/с від 21 грудня 2015 року, яким внесено зміни до наказу Міністра внутрішніх справ України №597о/с від 09 квітня 2010 року;
- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника начальника Головного Управління - начальника слідчого управління ГУ МВС України в Закарпатській області;
- стягнути з МВС України в особі ГУ МВС України у Закарпатській області за весь час вимушеного прогулу втрачене грошове утримання;
- стягнути з МВС України в особі ГУ МВС України у Закарпатській області 500 000 грн моральної шкоди.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та з лютого 2005 року обіймав посаду заступника начальника ГУ МВС України в Закарпатській області - начальника слідчого управління ГУ МВС України в Закарпатській області. Наказами МВС України від 09 квітня 2010 року №597о/с та ГУ МВС України в Закарпатській області від 12 квітня 2010 року №150 о/с його було звільнено з органів внутрішніх справ у відставку за підпунктом "а" пункту 65 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, з 12 квітня 2010 року. Вважає, що відповідачем не дотримано трьохмісячний строк при звільненні, передбачений пунктом 68 Положення. Крім того, позивач посилався на те, що свій рапорт від 24 березня 2010 року про звільнення, він відкликав 30 березня 2010 року. У зв`язку з наведеними обставинами вважає вказані накази незаконними. Окрім того, зазначав, що прийняття в грудні 2015 року Міністерством внутрішніх справ України змін до наказу №597о/с від 09 квітня 2010 року про звільнення позивача, який з квітня 2010 року не працює в органах внутрішніх справ України, а відстоює свої порушені права більше 7-ми років в адміністративних судах України свідчить про порушення відповідачем Конституції та законів України.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 12 квітня 2013 року Закарпатський окружний адміністративний суд вирішив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Змінити дату звільнення ОСОБА_1 в наказі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 12 квітня 2010 року за №150 о/с - з " 12 квітня 2010 року" на " 25 червня 2010 року".
Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 квітня 2010 року по 25 червня 2010 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4. 03 вересня 2013 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, апеляційну скаргу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області задовольнити.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у справі №2а-1769/10 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
5. 26 листопада 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Рішення касаційного суду мотивоване тим, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що умовами для звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ у відставку на підставі підпункту "а" пункту 65 Положення є досягнення віку перебування на службі залежно від присвоєного їм спеціального звання, а також наявність граничного віку перебування в запасі у відповідному військовому званні. У зв`язку з цим, судами попередніх інстанцій для правильного вирішення даної справи по суті необхідно було встановити чи досяг позивач граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ на час звільнення, враховуючи його спеціальне звання полковника міліції.
Короткий зміст рішення суду І інстанції (новий розгляд)
7. 15 листопада 2017 року Львівський окружний адміністративний суд вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України №597 "По особовому складу" від 09 квітня 2010 року.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області №150 "По особовому складу" від 12 квітня 2010 року.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України "По особовому складу" №2587 о/с від 21 грудня 2015 року, яким внесено зміни до наказу Міністра внутрішніх справ України №597о/с від 09 квітня 2010 року.
Поновити ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області - начальника слідчого управління, з 12 квітня 2010 року.
Стягнути з управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 783821 (сімсот вісімдесят три тисячі вісімсот двадцять одна) грн 44 коп. без урахування сум обов`язкових до сплати податків та внесків.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
8. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитись зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органів внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніше як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. Іншого порядку звільнення цим Положенням, не передбачено. Після подання рапортів позивач мав пропрацювати ще три місяці і протягом цього часу вправі був відкликати свої рапорти. Судом встановлено, що 24 березня 2010 року позивач подав рапорт до МВС України про звільнення його з органів внутрішніх справ на пенсію за вислугою років, а наказ про його звільнення зі служби прийнято Міністерством внутрішніх справ України 09 квітня 2010 року, тобто до закінчення тримісячного строку. Така поведінка відповідачів суперечить вимогам пункту 68 Положення. Таким чином, дії Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області щодо звільнення позивача зі служби є неправомірними.
Окрім того, на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2015 року судом першої інстанції було встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і на момент видачі наказу Міністерства внутрішніх справ України №597 від 09 квітня 2010 року за спеціальним званням полковника міліції не досяг граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ на час звільнення, оскільки, йому виповнилося на день звільнення 48 років 3 місяці і 7 днів. Отже, дії Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області щодо звільнення позивача зі служби є неправомірними, оскільки, ОСОБА_1 не досяг граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ на час звільнення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
9. 13 березня 2018 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі №2а-1769/10/0770 - без змін.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
10. 29 березня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства внутрішніх справ України.
11. 02 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області.
У касаційних скаргах скаржники просять скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року. Прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Львівського окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року та на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року та на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року.
12. ОСОБА_1 надав відзиви на касаційні скарги, в яких просив залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
13. Доводи осіб, які подали касаційні скарги (відповідачі у справі):
Касаційні скарги обґрунтовані тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
Касатори зазначають, що позивач був звільнений на підставі його власноруч написаного рапорту від 24 березня 2010 року щодо звільнення з органів внутрішніх справ на пенсію у зв`язку з наявністю вислуги років на підставі п. 65 "а" Положення. Твердження позивача, що 30 березня 2010 року він надіслав на адресу Міністра внутрішніх справ України рапорт про відкликання його рапортів від 24 березня 2010 року та від 22 березня 2010 року, якими він висловлював своє бажання звільнитись із займаної посади та з органів внутрішніх справ не відповідає дійсності, оскільки рапорт ОСОБА_1 на адресу МВС протягом березня - квітня 2010 року не надходив та в Департаменті документального забезпечення та режиму МВС України кореспонденції, що надходить в адресу Міністерства, не реєструвався.
Відповідачі зазначають, що ознайомившись із текстом ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2015 року у даній справі, дізналися, що позивач не мав бути звільненим з органів внутрішніх справ у відставку за підпунктом "а" пункту 65 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, оскільки, не досяг граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ на час звільнення. У зв`язку з цим, на виконання вказаного рішення суду касаційної інстанції було видано наказ Міністерства внутрішніх справ України №2587 о/с від 21 грудня 2015 року, яким внесено зміни до наказу Міністерства внутрішніх справ України №597о/с від 09 квітня 2010 року та звільнено позивача за пунктом 64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Окрім того, стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, судами не було враховано положення пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року №9, відповідно до якого при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. В період вимушеного прогулу позивач працював у ТОВ "Епіцентр К" та йому нараховувалася заробітна плата. Однак, суди не врахували наведених обставин. Також суди помилково прийняли рішення про стягнення суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу без урахування сум обов`язкових до сплати податків та внесків.
14. Доводи, викладені у запереченнях на касаційні скарги (позивача у справі):
ОСОБА_1 посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими. Зазначає, що на час прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення у даній справі відповідачі повністю виконали судові рішення щодо його поновлення і надали законне право вийти у відставку із зняттям з військового обліку за пунктом 65 Положення.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з вересня 1988 року.
У лютому 2005 року був призначений на посаду заступника начальника управління - начальника слідчого управління УМВС України в Закарпатській області. У вересні 2007 року, у зв`язку із реорганізацією штатів був перепризначений на посаду заступника начальника УМВС - начальника слідчого управління УМВС України в Закарпатській області.