ПОСТАНОВА
Іменем України
16 травня 2019 року
м. Київ
справа №408/2626/17-а
адміністративне провадження №К/9901/17339/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 408/0626/17-а
за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (далі - Управління соцзахисту) про поновлення пропущеного строку, скасування рішень, визнання дій щодо відмови в призначенні та припиненні щомісячної адресної допомоги протиправним, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Скворцової Алли Юріївни
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Чебанова О.О., -
ВСТАНОВИВ:
26 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- поновити строк звернення до суду з даним адміністративним позовом;
- визнати протиправними дії Управління соцзахисту щодо відмови в призначенні/відновленні та в призупиненні щомісячної адресної допомоги;
- скасувати рішення Управління соцзахисту від 01 вересня 2016 року № 7 про відмову в призначенні/відновленні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги та рішення від 23 лютого 2017 року №34 про призупинення призначення ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги;
- зобов`язати Управління соцзахисту здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі, на оплату житлово-комунальних послуг з 15 серпня 2016 року.
Позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що вона перебуває на обліку в Управлінні соцзахисту, як особа, яка перемістилася з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, їй була видана довідка №1741, згідно з якою вона мешкає у своєму садовому будинку. 11 лютого 2016 року вона звернулася до відповідача з заявою про призначення адресної допомоги, яка їй була призначена та виплачувалася з 11 лютого по 10 серпня 2016 року в сумі 884 грн. При наступному зверненні 15 серпня 2016 року нею були надані всі необхідні документи для подальшої виплати адресної допомоги, однак у серпні 2016 року така допомога не надійшла, незважаючи на те, що умови проживання у неї не змінилися. Відмови в призначенні адресної допомоги вона не отримувала, у зв`язку з чим 25 жовтня 2016 року вона звернулася на Урядову гарячу лінію, де отримала відповідь Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (далі - Станично-Луганська РДА) від 04 листопад 2016 року, згідно якої виплата адресної допомоги була призупинена до з`ясування питання про право отримувати грошову допомогу особам, які мешкають у своїх дачних будинках на території Станично-Луганського району в Луганській області.
Не дочекавшись з`ясування вказаного питання, 01 лютого 2017 року позивач звернулася зі скаргою до Міністерства соціальної політики України з проханням розглянути питання бездіяльності відповідача, на що 06 квітня 2017 року отримала відповідь про протиправне рішення комісії про відмову їй у призначенні грошової допомоги.
Відмову відповідача в призначенні та виплаті вказаної державної допомоги вважає порушенням її законних прав та стала підставою для її звернення з даним позовом до суду.
Біловодський районний суд Луганської області постановою від 09 серпня 2017 року задовольнив позовні вимоги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення від 01 вересня 2016 року №7 про відмову в призначенні(відновленні) виплати ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги, відповідач діяв в порушення вимог діючого законодавства, оскільки будинок, в якому проживає позивач після переміщення, знаходиться в с. Пшеничне Станично-Луганського району, яке входить до переліку населених пунктів, які розташовані на лінії зіткнення, а, враховуючи, що позивач з часу отримання рішення звертався зі скаргами до різних в порядку підлеглості органів, суд дійшов висновку про можливість поновити позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом. Також суд першої інстанції вказав на те, що перелік видів рішень, які мають бути прийняті уповноваженим органом, є вичерпним, в якому відсутнє такий вид рішення, як про призупинення, тому воно також підлягає скасуванню.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 14 листопада змінив постанову суду першої інстанції, вказавши в абзаці п`ятому резолютивної частини постанови дату " 26.12.2016 року" замість дати " 15.08.2016 року". В іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції по суті позовних вимог, разом з цим вказав, що суд першої інстанції безпідставно поновив шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 99 Кодексу адміністративного суду України (в редакція, яка діяла до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України), оскільки позивач не надав до суду доказів поважності його пропуску.
09 грудня 2017 року представник позивача звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, а постанову Біловодського районного суду Луганської області від 09 серпня 2017 року - залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що дачний будинок ОСОБА_1 розташований на лінії зіткнення, а тому оспорювані рішення відповідача є протиправними. Також представник позивача вказав на те, що ОСОБА_1 з серпня 2016 року вживала заходи для досудового врегулювання спору щодо невиплати їй щомісячної адресної допомоги, проте відповідач так і не почав виплачувати допомогу, що стало підставою для звернення до суду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
Верховний Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Станично-Луганської РДА як особа, яка перемістилася з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме, з м. Луганськ, їй була видана довідка від 18 травня 2015 року №1741, яка до даного часу є дійсною, згідно з якою вона з липня 2014 року перемістилася в АДРЕСА_1 (а.с. 2-3).
11 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про призначення їй щомісячної адресної допомоги, яка їй була відповідачем призначена та виплачувалася з 11 лютого по 10 серпня 2016 року в сумі 884 грн.
15 серпня 2016 року ОСОБА_1 повторно звернулася з заявою про призначення(відновлення) щомісячної адресної допомоги.
Рішенням комісії з питань призначення(відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 01 вересня 2016 року № 7 позивачу відмовлено в призначенні( відновленні) соціальних виплат на підставі п.12 Порядку - виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, про що позивач була повідомлена (а.с.16).
Підставою для відмови в призначення такої допомоги стало те, що при перевірці інформації про фактичне місце проживання/перебування позивача управлінням з`ясовано,що садовий (дачний) будинок за адресою фактичного місця проживання належить ОСОБА_1 . - позивачу.
Згідно технічного паспорту садовий (дачний ) будинок, який розташований на території садового товариства "Озон" по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 12.01.2009 року належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 6-10).
Після звернення позивача, 25 жовтня 2015 року, на Урядову гарячу лінію, листом від 04 листопада 2016 року заступник голови Станично-Луганської РДА повідомив ОСОБА_1 про припинення виплати до з`ясування питання про право отримувати грошову допомогу особам, які мешкають у своїх дачних будинках на території Станично-Луганського району (а.с. 10).
09 листопада 2016 року комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам приймає рішення № 9 аналогічне прийнятому 01 вересня 2016 року № 7- про відмову в призначенні (відновленні) соціальних виплат ОСОБА_1 (а.с. 34).
Після звернення позивача зі скаргою, адресованої в Міністерство соціальної політики України від 01 лютого 2017 року (а.с. 11) комісією з питань призначення(відновлення) соціальної допомоги, утвореною в Станично-Луганській РДА, приймається рішення від 23 лютого 2017 року №34 про призупинення призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату комунальних послуг.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.