ПОСТАНОВА
Іменем України
16 травня 2019 року
м. Київ
справа №134/89/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23987/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи у касаційній інстанції адміністративну справу № 134/89/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій щодо відмови у відновленні виплати пенсії та зобов`язання вчинення певних дій, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Крижопільського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Зарічанського В.Г. та
постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Білоуса О.В., суддів Курка О.П., Совгири Д.І., -
ВСТАНОВИВ:
20 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням змінених позовних вимог, просив:
- визнати неправомірними дії ГУ ПФУ щодо відмови у відновленні виплати пенсії за вислугу років;
- зобов`язати ГУ ПФУ відновити виплату пенсії за вислугу років довічно, яка призначена з 01 вересня 2005 року відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII) з 01 квітня 2015 року та виплатити неотриманий розмір пенсії за період з 01 квітня 2015 року по 26 травня 2016 року в загальній сумі 45 491 грн.;
- стягнути з ГУ ПФУ компенсацію втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати в загальній сумі 747 грн 30 коп. з вирахуванням подальших втрат до часу виплати компенсації.
Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що встановлення обмежень щодо отримання пенсії за віком деяким категоріям громадян є порушенням конституційних вимог щодо рівності всіх громадян в нерівні умови, що є порушенням принципів правової держави. При цьому позивач вказав на те, що з 01 червня 2015 року посада на якій він працює, не дає йому права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII, Закон про державну службу 1993 року відповідно), у зв`язку з чим, відпали передбачені статтею 54 Закону № 2262-ХІІ підстави для невиплати пенсії, призначеної відповідно до цього Закону і з цієї дати відсутні перешкоди для виплати пенсії за вислугу років.
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 21 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині, що передувала шестимісячному строку звернення до суду, тобто за період з 01 квітня по 19 липня 2015 року - залишено без розгляду.
Крижопільський районний суд Вінницької області постановою від 10 лютого 2017 року частково задовольнив позовні вимоги:
- визнав неправомірним дії ГУ ПФУ щодо відмови у відновлені виплати пенсії за вислугу років;
- зобов`язав ГУ ПФУ відновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років довічно, яка призначена з 01 вересня 2005 року відповідно до Закону № 2262-ХІІ, та виплатити ОСОБА_1 не отриманий розмір пенсії за період з 20 липня 2015 року по 26 травня 2016 року;
- стягнув з ГУ ПФУ на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в загальній сумі 298 грн. 92 коп. з вирахуванням подальших втрат доходів до часу виплати компенсації.
Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що з 01 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом № 3723-ХІІ, у зв`язку з чим передбачені статтею 54 Закону № 2262-ХІІ підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали і з 01 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні, тому з 01 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону № 2262-ХІІ підлягає відновленню.
Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 05 квітня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - яким відмовив у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки позивач обіймає посаду, яка дає право на призначення пенсії на умовах, передбачених Законом № 3723-ХІІ, підстави для нарахування та виплати йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ з 01 квітня 2015 року - відсутні, а відповідач, в даному випадку, приймаючи рішення про припинення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Також суд апеляційної інстанції вказав на те, що пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VІІІ) встановлений вичерпний перелік осіб, щодо яких скасовуються обмеження у виплаті пенсії на період роботи у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій на загальних підставах. У цьому переліку Закон № 2262-ХІІ - відсутній, тобто обмеження у виплаті пенсії для працюючих пенсіонерів продовжують діяти. До того ж, відповідно до частини першої статті 54 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 911-VIII), пенсії призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ також тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, не виплачуються особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених, зокрема, Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII, Закон про державну службу 2015 року, відповідно). Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ поновлюється.
03 травня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року, а постанову Крижопольського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2017 року - змінити та замінити у частині третій її резолютивної частини слова "з 20 липня 2015 року" на " 01 квітня 2015 року" та в частині четвертій резолютивної частини слова "в загальній сумі 298 (двісті дев`яносто вісім) гривень 92 копійки" замінити словами " 747 грн. (сімсот сорок сім) гривень 30 копійок".
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що зміни внесені Законами № 213- VIII та 911- VIII не відповідають принципам, закріпленим у статті 8 Конституції України. До того ж Конституційний Суду України рішенням від 20 грудня № 7-рп/2016 визнав такими, що не відповідають Конституції України положення Закону № 2262-ХІІ у редакція вказаних законів.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
01 червня 2017 року від відповідача до суду касаційної інстанції надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких пенсійний орган просить залишити останню без задоволення, а оскаржуване ОСОБА_1 . рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
Верховний Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивач з 2005 року і по даний час перебуває на обліку в ГУ ПФУ і отримує пенсію за вислугу років довічно відповідно до вимог Закону № 2262-ХІІ, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1, виданим 21 листопада 2005 року Пенсійним фондом України.
З моменту призначення йому пенсії і на даний час він працює на посаді начальника Крижопільського районного управління юстиції. Дана посада віднесена до категорії посад державних службовців.
З 01 квітня 2015 року відповідачем призупинено йому виплату пенсії за вислугу років з посиланням на вимоги Закону № 213-VIII, яким внесені зміни до статті 54 Закону № 2262-ХІІ.