ПОСТАНОВА
Іменем України
16 травня 2019 року
Київ
справа №804/8647/17
адміністративне провадження №К/9901/68376/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року (суддя Врона О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року (головуючий суддя Ясенова Т.І., судді Дурасова Ю.В., Суховаров А.В.) у справі №804/8647/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, Мін`юст), в якому просила, з урахуванням заяви про уточнення позову, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в задоволенні скарги позивача від 29 вересня 2017 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 жовтня 2017 року за №29803-0-33-17, оформлене наказом Міністерства юстиції України № 4209/7 від 02 листопада 2017 року.
В обґрунтування вимог адміністративного позову, позивач зазначила, що нею подано скаргу з урахуванням всіх вимог законодавства відносно її оформлення, проте відповідачем протиправно відмовлено в задоволенні даної скарги.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства юстиції України про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 від 29 вересня 2017 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 жовтня 2017 року за № 29803-0-33-17, оформлене наказом Міністерства юстиції України № 4209/7 від 02 листопада 2017 року.
Вирішуючи спір між сторонами суди встановили, що ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України в зв`язку з незаконними реєстраційними діями від 13 вересня 2017 року № 12241050021024306, №12241050022024306, №12241070023024306 щодо юридичної особи ТОВ "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС", де позивач є співвласником.
Мін`юстом прийнято рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 від 29 вересня 2017 року, зареєстрованої 04 жовтня 2017 року за № 29803-0-33-17, оформлене наказом Мін`юсту № 4209/7 від 02 листопада 2017 року.
В наказі зазначено, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", а саме: відсутня інформація про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання та додані до скарги копії документів не засвідчені в установленому порядку.
При цьому суд першої інстанції вказав на те, що відповідачем в оскаржуваному наказі № 4209/7 від 02 листопада 2017 року помилково зазначено дату скарги ОСОБА_1, а саме 28 вересня 2017 року замість правильної дати - 29 вересня 2017 року, що, зокрема, підтверджується наявною в матеріалах справи копією скарги позивача. Крім того, і в наявному в матеріалах справи висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 19 жовтня 2017 року також невірно зазначено дату скарги ОСОБА_1
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, що у поданій позивачем скарзі містяться відомості, що на дату подання скарги судовий спір з порушеного у ній питання відсутній. Щодо посилань відповідача на долучення до скарги документів, не засвідчених у встановленому законом порядку, суди вказали на те, що вимога стосовно подання таких документів не є абсолютною, оскільки законодавство передбачає їх подання у разі наявності.
Крім того, суд першої інстанції вказав на те, що всупереч приписам чинного законодавства відповідачем прийнято рішення у формі наказу про відмову в задоволенні скарги, в той час як, у разі, якщо останній вважав встановленим порушення вимог оформлення скарги та/або долучених до неї документів, Мін`юст повинен був прийняти рішення у формі наказу про відмову у розгляді скарги.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Мін`юст подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що зазначена вказівка позивача у скарзі на те, що позов може бути поданий нею найближчим часом не надає відповідачу можливості встановити остаточне рішення позивача з приводу подачі позову. При цьому скаржник наголосив на тому, що відповідний позов було подано ОСОБА_1 відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року про відкриття провадження у справі №904/9163/17. Крім того, відповідач вважає, що долучені позивачем до скарги документи не були засвідчені у відповідності до вимог Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого наказом Держспоживстандарту України 07 квітня 2003 року №55.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року №755-IV (далі - Закон №755-IV), Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128).
Відповідно до частини першої статті 34 Закону №755-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.
Пунктом 1 частини 2 статті 34 Закону №755-IV визначено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі рішення суду).
У відповідності до частини 5 статті 34 Закону №755-IV скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
2) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, порушені на думку скаржника;
3) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
3-1) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та/або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру;
4) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації подається представником скаржника, до такої скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або його копія, засвідчена в установленому порядку.