ПОСТАНОВА
Іменем України
16 травня 2019 року
Київ
справа №820/3987/17
адміністративне провадження №К/9901/26106/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (суддя Бадюков Ю.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року (головуючий суддя Лях О.П., судді: Старосуд М.І., Яковенко М.М.) у справі № 820/3987/17 за позовом ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості, третя особа: Міністерство соціальної політики України, про визнання незаконними дій,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Харківського міського центру зайнятості (далі по тексту - відповідач, ХМЦЗ), в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати незаконними дії відповідача під час здійснення прийому 30 серпня 2017 року з перегляду вакансій без врахування стану його здоров`я, освіти, необхідного стажу і досвіду роботи.
Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що під час чергового прийому у відповідача, до якого він прибув з метою отримання соціальних послуг на випадок безробіття, відповідач підбирав йому непідходящу за станом здоров`я роботу за вакансіями діловод, архівіст, соціолог, викладач із соціальної педагогіки, документознавець, бібліотекар. Здійснюючи прийом, відповідач у незаконний спосіб проігнорував медичну довідку, якою позивачу не рекомендована праця, пов`язана із довготривалим перебуванням на ногах, переохолодженнями, психоемоційними перевантаженнями постійно. Переглянуті вакансії пов`язані із довготривалим перебуванням на ногах та психоемоційним перенавантаженням, які притаманні вказаним професіям.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що позивач неодноразово перебував на обліку в службі зайнятості як безробітний (2002-2003 роки, 2004 рік, 2006 - 2015 роки).
На підставі звернення за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, позивач з 27 вересня 2016 року зареєстрований як такий, що шукає роботу з відкриттям персональної картки №203916092700052 .
Наказом директора Харківського міського центру зайнятості від 27 вересня 2016 року №НТ160927, ОСОБА_1 наданий статус безробітного з 27 вересня 2016 року та призначена виплата допомоги по безробіттю з 04 жовтня 2016 року по 28 вересня 2017 року.
Згідно даних персональної картки ОСОБА_1 №203916092700052 від 27 вересня 2016 року у графі "1. Професійний досвід та освіта, що є підставою для підходящої та іншої роботи" вказано професія/посади позивача 2412.2(12) фахівець з питань зайнятості (хедхантер) та 2419.3 - спеціаліст державної служби з досвідом роботи менше ніж 0,5 року за кожною зі вказаних спеціальностей.
Також, позивач має диплом спеціаліста ХНУ ім. В.Н. Каразіна зі спеціальності "Соціологія" від 05 липня 2005 року та здобув кваліфікацію соціолога, викладача соціологічних дисциплін. Крім того, позивач 27 червня 2009 року отримав диплом бакалавра Харківського національного університету внутрішніх справ, згідно якого отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки "Право" та здобув кваліфікацію бакалавра права.
З копії особової справи ОСОБА_1 вбачаються обмеження у навантаженнях під час трудової діяльності.
01 березня 2017 року ОСОБА_1 до ХМЦЗ було подану заяву про долучення до особової справи копію виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3354 від 17 жовтня 2016 року, виданої комунальним закладом "Харківська міська поліклініка № 20". Згідно графи 8 "Лікувальні і трудові рекомендації" копії вказаної виписки позивачу за станом здоров`я не рекомендовано роботу, пов`язану з підняттям ваги вище п`яти кілограмів, довготривалим перебуванням на ногах, переохолодженням, психоемоційними перенавантаженнями постійно.
Під час прийому позивача 30 серпня 2017 року фахівцем з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості були переглянуті вакансії: "діловод", "архівіст", "соціолог", "викладач із соціальної педагогіки", "документознавець" - вакансії відсутні. Також була опрацьована вакансія "бібліотекар Державного професійно-технічного закладу ЦПТО №4" - дана вакансія була непідходяща, у зв`язку з тим, що роботодавцем заявлено про вимогу повної вищої освіти за спеціалістю книгознавство, бібліотекознавство, бібліографія. Також позивача було проінформовано про актуальну вакансію юрисконсульт КП "Центр поводження з тваринами" та рекомендовано відвідати спеціаліста з профнавчання, що підтверджується додатком №1 до Персональної картки за 30 серпня 2017 року.
Крім того, 30 серпня 2017 року позивача проінформовано про початок навчання за професією "кравець" в Харківському центрі професійно-технічної освіти, яке починається 01 вересня 2017 року. Додатково позивачу рекомендовано надати медичну довідку ф. №0860 до Центру зайнятості до 08 вересня 2017 року для зарахування до групи на навчання (а.с.52).
Вважаючи, що відповідачем під час прийому 30 серпня 2017 року не здійснено визначених законом дій щодо сприяння у його працевлаштуванні, які полягають у встановленні професій, які для нього є підходящою роботою та пошуку роботи без урахування його стану здоров`я, освіти, стажу і досвіду під час прийому, позивач звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач сприяв у пошуку роботи, здійснював активний пошук роботи, вживав цілеспрямованих заходів щодо його працевлаштування, проводив професійну орієнтацію безробітних та сприяв у проходженні підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням поточних та перспективних потреб Харківського ринку праці шляхом пошуку вакансій, що відповідають кваліфікації та стану здоров`я позивача.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідач, переглядаючи 30 серпня 2017 року для позивача вакансії діловод, архівіст, соціолог, викладач із соціальної педагогіки, документознавець, бібліотекар, не врахував таких чинників, як тривалість роботи за професію (спеціальністю), кваліфікацію, досвід, тривалість безробіття, позаяк ОСОБА_1 не має стажу роботи за вказаними спеціальностями. Крім того, відповідачем не враховано застереження, вказані у виписці з медичної картки позивача щодо довготривалого перебування на ногах та психоемоційного перенавантаження, які притаманні професіям діловода, архівіста, соціолога, викладача із соціальної педагогіки, документознавця, бібліотекаря, оскільки пов`язані з високою комунікативністю, соціальною активністю, відрядженнями. Скаржник вказує на те, що під час прийому йому не було запропоновано підходящу роботу з урахуванням його здібностей, стану здоров`я, професійного досвіду тощо, не було видано жодного направлення на роботу у зв`язку з відсутністю підходящої роботи або із наявністю робіт, які йому не підходили за рівнем освіти. ОСОБА_1 також наголошує на тому, що він є безробітним вже близько двох років, що доводить протиправну бездіяльність відповідача протягом цього часу у сприянні позивачу у пошуку підходящої роботи.
У поданому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив в її задоволенні відмовити, а судові рішення залишити без змін. Наголошено на тому, що обсяг соціальних послуг, наданих позивачу протягом його перебування на обліку в ХМЦЗ, свідчить про вжиття центром усіх можливих та передбачених Законом України "Про зайнятість населення" заходів щодо працевлаштування позивача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року №5067-VI (тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Закон №5067-VI) основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів, зокрема, є сприяння громадянам у підборі підходящої роботи; сприяння громадянам в організації підприємницької діяльності, зокрема шляхом надання індивідуальних та групових консультацій; організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці; проведення професійної орієнтації населення.
Статтею 32 Закону №5067-VI визначено, що професійна орієнтація населення - комплекс взаємопов`язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу професійного самовизначення та реалізацію здатності до праці особи, виявлення її здібностей, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності.
Професійна орієнтація населення здійснюється навчальними закладами, закладами охорони здоров`я, реабілітаційними установами, медико-соціальними експертними комісіями, територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, центрами професійної орієнтації населення, молодіжними центрами праці, військкоматами, установами виконання покарань, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, що надають послуги з професійної орієнтації.