ПОСТАНОВА
Іменем України
16 травня 2019 року
Київ
справа №803/125/16
адміністративне провадження №К/9901/4593/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №803/125/16
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни про зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Плахтій Н.Б., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Кухтея Р.В., суддів: Яворського І.О., Носа С.П.
в с т а н о в и в :
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіну Марину Анатоліївну включити його вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі банк").
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суди встановили, що 24.12.2012 між ОСОБА_1 та ПАТ "ВіЕйБі банк" був укладений Договір банківського вкладу "Строковий" № 494702/2012, предметом якого є розміщення вкладником в банку строкового вкладу на умовах депозитного продукту "строковий" в доларах США на строк 12 місяців з дня укладення договору, з щомісячною виплатою процентів. Сума початкового вкладу становить 18 240 доларів США.
На підставі постанови Правління Національного банку України № 733 від 20.11.2014 "Про віднесення ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 123 від 20.11.2014 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк".
19.03.2015 відповідно до постанови Правління Національного банку України № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 63 від 20.03.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Банку та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку Славкіну М.А. строком на 1 рік з 20.03.2015 до 19.03.2016 включно.
Згідно встановлених обставин, 26.05.2015 Фонд виплатив позивачу гарантовану суму відшкодування (200000 грн.). Однак, вказана сума повністю не покрила суму наявного у позивача вкладу (депозиту), а тому 09.09.2015 ОСОБА_1 звернувся до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі банк" Славкіної М.А. з вимогою про включення його вимог до акцептованого реєстру кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк".
Листом № 06-30652 від 18.09.2015 уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі банк" Славкіна М.А. повідомила позивача про те, що його кредиторські вимоги не включені до Реєстру акцептованих кредиторських вимог у зв`язку з пропущенням встановленого Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 30-денного строку для подання таких вимог.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся до уповноваженої особи Фонду із заявою про включення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів 09.09.2015, тобто після закінчення строку для прийняття вимог кредиторів, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для включення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів, оскільки відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" будь-які вимоги, що надійшли після закінчення 30-денного строку, вважаються погашеними.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач оскаржив їх у касаційному порядку. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.
Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій, які виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, не погоджується з огляду на таке.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Як встановлено, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи, направленим на включення грошових вимог до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку.
У зв`язку з цим слід зазначити, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.