ПОСТАНОВА
Іменем України
16 травня 2019 року
м. Київ
справа №235/783/17
адміністративне провадження №К/9901/20443/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 235/783/17
за позовом ОСОБА_1 до Красноармійського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Красноармійське ОУ ПФУ) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Красноармійського ОУ ПФУ
на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Хмельової С.М. та
ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Гайдара А.В., суддів Василенко Л.А., Ханової Р.Ф., -
ВСТАНОВИВ:
10 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними;
- визнати протиправним та скасувати рішення Красноармійського об`єднаного управління ПФУ від 02 лютого 2015 року про припинення виплати пенсії позивачу з 01 лютого 2015 року;
- зобов`язати здійснити виплату пенсії, неправомірно не виплаченої з 01 лютого 2015 року та здійснювати її виплату у подальшому належним чином на її картковий рахунок, на який вона перераховувалася до 01 лютого 2015 року, що обліковується у відповідача в її особовій пенсійній справі (арк.справи 1-6).
Позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що в процесі розгляду справи в Окружному адміністративному суді м. Києва за її адміністративним позовом до ПФУ їй стало відомо про існування рішення Красноармійського ОУ ПФУ від 02 лютого 2015 року про припинення виплати пенсії позивачці з 01 лютого 2015 року. Вказане рішення позивачу до цього моменту не направлялося та про нього позивачу не повідомлялось. Копія рішення була надана на запит суду 12 грудня 2016 року разом з поясненнями Юридичного управління ПФУ від 09 грудня 2016 року. 09 лютого 2017 року поштою відповідач на запит позивача направив копію рішення з супровідним листом від 03 лютого 2017 року № 3940/02/25. Оспорюваним рішенням з посиланням на статтю 49 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та на постанову Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі - постанова № 637) відповідачем ухвалено припинити виплату пенсії позивачу з 01 лютого 2015 року.
На думку позивачки вказане рішення не відповідає вимогам статті 49 Закону № 1058-IV та суперечить частині другій статті 19 Конституції України, порушує її право на пенсію, яке гарантовано Конституцією України.
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області постановою від 12 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, задовольнив позовні вимоги:
- визнав протиправним та скасував рішення Красноармійського ОУ ПФУ від 02 лютого 2015 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2015 року;
- зобов`язав Красноармійське ОУ ПФУ поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 виплату пенсії з 01 лютого 2015 року, виплатити виниклу заборгованість з 01 лютого 2015 року за весь час припинення виплати пенсії. (арк.справи 38-41).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався, зокрема, тим, що з лютого 2015 року позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав, а рішення комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, не є таким рішенням у розумінні частини першої статті 49 Закону № 1058-IV, тому відповідач протиправно не виплачує пенсію позивачу.
14 червня 2017 року Красноармійське ОУ ПФУ звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що позивач не проживає на території, яку обслуговує Красноармійське ОУ ПФУ. До того ж, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється за місцем перебування такої особи на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно із Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб", проте, така довідка у позивача відсутня.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 червня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
04 липня 2017 року від позивача до суду касаційної інстанції надійшли заперечення на вказану касаційну скаргу, в яких ОСОБА_1 просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані відповідачем судові рішення - без змін.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком з 1993 року та має статус "дитина війни".
Позивачка звернулась до Красноармійського ОУ ПФУ з заявою про виплату пенсії 01 вересня 2014 року, оскільки фактичне її місце проживання було у м. Красноармійськ (м.Покровськ) (арк.справи 19, 32)
Рішенням Красноармійського ОУ ПФУ від 02 лютого 2015 року припинена виплата пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2015 року (а.с.7). В даному рішенні зазначено, що виплата пенсії проводилась з 01 вересня 2014 року за даними електронної пенсійної справи як внутрішньо переміщеній особі. Документи пенсійної справи переглянуті у зв`язку з прийняттям 12 грудня 2014 року Кабінетом Міністрів України постанови № 715 "Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 637". Відомості про видачу ОСОБА_1 довідки внутрішньо переміщеної особи відсутні.
Відомостей щодо своєчасного надіслання даного рішення ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні та представником відповідача не надані.
Копія рішення про припинення виплати пенсії надіслана ОСОБА_1 тільки 03 лютого 2017 року на її вимогу (а.с.8).
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В силу статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закону № № 1706-VII) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.