ПОСТАНОВА
Іменем України
16 травня 2019 року
м. Київ
справа №826/765/17
адміністративне провадження №К/9901/10660/18, №К/9901/69168/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Київської міської ради
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 (колегія суддів у складі Земляна Г.В., Лічевецький І.О., Ісаєнко Ю.А.)
та касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 (колегія суддів у складі Шурко О.І., Василенко Я.М., Кузьменко В.В.)
у справі № 826/765/17
за позовом ОСОБА_1
до Київської міської ради
треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
про визнання протиправним та скасування рішення.
І. РУХ СПРАВИ
1. В листопаді 2018 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради № 681/681 від 12.07.2016 "Про відмову у наданні дозволу на розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 у Солом`янському районі м. Києва для будівництва ті обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд".
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 позов задоволено повністю та стягнуто з Київської міської ради за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 5120 грн.
3. Рішення оскаржили ОСОБА_1 та Київська міська рада.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено: пункт третій резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 змінено, викладено наступним чином: "Стягнути з Київської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, які складають 5120 грн."; в іншій частині рішення від 14.09.2018 залишено без змін.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 апеляційну скаргу Київської міської ради задоволено; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.
6. 26.12.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Київської міської ради на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018. Просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити у стягнені судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції.
7. Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради.
8. 15.04.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019. Просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 скасувати, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 залишити в силі.
9. Крім того, одночасно із касаційною скаргою ОСОБА_1 подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення на підставі ч. 1 ст. 382 КАС України.
10. Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
11. Сторони відзивів на касаційні скарги не подали.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. 12.01.2016 ОСОБА_1 звернувся до Київської міської ради з клопотанням про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованим розміром до 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будинку і господарських споруд (присадибна ділянка). До клопотання додано: графічні матеріали, копії паспорту та ідентифікаційного номера, довідку учасника бойових дій.
13. Київська міська рада прийняла рішення від 12.07.2016 № 681/681, яким відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відмову мотивовано тим, що немає згоди землекористувачів (архівні довідки Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 15.01.1998 №29, від 30.10.2007 №963, від 01.08.2002 № 366, 367) та зважаючи на категоричну вимогу органу самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Жуляни" міста Києва від 04.01.2016 №1/1 щодо недопущення відведення земельних ділянок, якими вони користуються, інші громадяни.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
14. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ст. 118 ЗК України не передбачено права відмовляти в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку з наміром відведення земельної ділянки іншій особі. Архівні довідки Києво-Святошинської районної державної адміністрації не свідчать, що земля колись передавалась, не свідчать про право третіх осіб на користування цими земельними ділянками, право власності не оформлено. Архівні довідки є лише графою з по господарчої книги, де в особових рахунках містяться відомості про членів сім`ї, які проживають в господарстві, а також дані щодо землі, будівель, худоби, що знаходяться в особистому користуванні та не доводять факт набуття жодних прав на земельну ділянку.
15. Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що до включення в межі міста Києва, село Жуляни знаходилось в Києво-Святошинському районі Київської області в межах землекористування радгоспу "Совки", де переважно працювали мешканці села Жуляни. На цей час, члени родин власників домоволодінь мікрорайону Жуляни оформляють право власності на залишки земельних ділянок, площа яких складає понад 0,10 га безоплатної приватизації, за нотаріально посвідченою згодою цих власників в порядку відведення. Згідно з п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни України, які отримали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на правах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством. Зберігають права на ці ділянки.
16. Треті особи проти позову заперечували з підстав перебування земельної ділянки на яку претендує позивач у їхньому землекористування та триває процедура оформлення права власності.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що фактичною підставою відмови у наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою є її перебування у користуванні третіх осіб. Проте, ст. 118 ЗК України не передбачено прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з наміром відведенням земельної ділянки іншій особі.
Крім того, відповідно до ст. 20 Земельною кодексу Української РСР 1970 (у редакції 1977 яка діяла на момент прийняття рішення) право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. При цьому, ст. 22 Земельного кодексу Української РСР 1970 (у відповідній редакції) приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.
Документи, які свідчать про наявне право землекористування спірною земельною ділянкою, а також її відведення землекористувачам в натурі у третіх осіб відсутні.
18. Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем укладено договір про надання правової допомоги від 22.12.2016р. №22/12-6 та сплачено за вказаним договором 5120 грн. Суд вважав заявлені до стягнення витрати співрозмірними із складністю справи та обсягом наданих послуг.
19. За скаргою ОСОБА_1 апеляційний суд переглядав рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 лише в частині стягнення витрат на правову допомогу. Постановою суду апеляційної інстанції від 04.12.2018 змінено рішення лише в частині рахунку, з якого такі слід стягнути.
20. Розглядаючи скаргу Київської міської ради, суд апеляційної інстанції (постанова від 26.02.2019), не погодився з рішенням суду першої інстанції та дійшов протилежного висновку. Позивач разом із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не долучив погодження осіб-землекористувачів, що виключає можливість надання спірного дозволу. Перебування спірної земельної ділянки у комунальній власності, відсутність її державної реєстрації у визначеному законом порядку не свідчить про те, що нею не користуються інші особи. Спірним у даній справі є не обставини права власності на землю, а обставини права її користування. У спірних правовідносинах право такого користування набуто іншими особами до прийняття ЗК України. Таке право у відповідності до положень статті 173 та розділу X ЗК України не припинено, а тому не може позбавляти відповідних прав третіх осіб, які встановлені зазначеними вище документами.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
21. Позивач у касаційній скарзі просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, фактично з тих самих підстав, якими обґрунтовував позов. Додатково наголошував на тому, що суд безпідставно встановив, що третя особа має право користування надлишками земельної ділянки, що залишилися у комунальній власності після передачі у спільну часткову власність іншим громадянам.
22. Щодо судових витрат на правову допомогу, зазначив, що ці втрати підтверджуються договором, рахунком, актом виконаних робіт, квитанцією.
23. Відповідач у касаційній скарзі просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, яким вирішено питання про розподіл судових витрат на правову допомогу з тих підстав, що позивач не надав доказів, які підтверджують повноваження адвоката. Відомості про адвоката ОСОБА_13 в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні. Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" не передбачено компенсації за підготовку позовної заяви. Позивач сплатив винагороду за послуги, які йому ще не було надано, в день коли було укладено договір про надання правової допомоги і було сплачено гонорар, хоча виконавець не міг заздалегідь визначити точний час для підготовки позовної заяви. Акт виконаних робіт не містить відомостей щодо того, коли виконавець приступив до їх виконання.