ПОСТАНОВА
Іменем України
16 травня 2019 року
Київ
справа №826/5778/17
провадження №К/9901/1465/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л, розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни, третя особа - ОСОБА_3, про скасування державної реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. від 25 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кузьменка В.В., Василенка Я.М., Шурка О.І. від 06 грудня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О . В ., третя особа - ОСОБА_3, у якому просив визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. про державну реєстрацію та їх обтяжень від 17 листопада 2016 року індексний №32416681 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
3. Рішення судів мотивовано тим, що ОСОБА_1 для реєстрації права власності було подано не повний пакет документів, необхідних для проведення реєстрації права власності на іпотечне майно, а саме не надано доказів отримання ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень, що виключало право вчиняти приватним нотаріусом реєстраційну дію щодо проведення державної реєстрації права власності від 17 листопада 2016 року індексний №32416681 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_3 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову або закрити провадження у адміністративній справі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 09 жовтня 2010 року укладено нотаріально посвідчений договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав у борг 29500,00 доларів США та зобов`язався повернути вказані кошти в строк не пізніше 09 квітня 2011 року.
За умовами пункту 1 договору повернення позики мало відбуватись наступним чином: до 09 листопада 2010 року - 750 доларів США; до 09 грудня 2010 року - 750 доларів США; до 09 січня 2011 року - 750 доларів США; до 09 лютого 2011 року - 750 доларів США; до 09 березня 2011 року - 750 доларів США; до 09 квітня 2011 року - 25 750 доларів США.
Пунктом 3 договору передбачена відповідальність позичальника при простроченні повернення позики шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом укладеного сторонами і нотаріально посвідченого 09 жовтня 2010 року іпотечного договору.
Пунктом 12 укладеного між сторонами іпотечного договору передбачено, що у випадку невиконання боржником письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов`язань за договором та/або договором позики у встановлений іпотекодержателем строк, таку вимогу іпотекодержатель може задовольнити за рахунок предмету іпотеки, що є предметом договору. Це застереження відповідно до Закону вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя та свідчить про одну з наступних обставин:
а) набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем. Підписанням договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду про набуття права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за власним одноосібним письмовим рішенням іпотекодержателя набути предмет іпотеки у власність. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності:
б) продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", для чого іпотекодавець шляхом підписання цього договору надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною, яка встановлена за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем на момент укладання Договору, або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя і здійснити всі необхідні дії.
Відповідно до пункту 8 вказаного договору сторони дійшли згоди про те, будь-яка кореспонденція на ім`я іпотекодавця (боржника) має надсилатися на адресу мешкання, вказану в цьому договорі та в договорі позики. Така кореспонденція має вважатися отриманою ним (боржником) через п`ять днів з моменту її надходження на поштове відділення, що обслуговує будинок за цією адресою.
Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконав свої зобов`язання з повернення первісному кредитору (первісному позикодавцю, первісному іпотекодержателю ОСОБА_8 позичених у нього коштів ані за договором позики, ані за відповідними судовими рішеннями, які набрали законної сили, останній вирішив відступити своє право вимоги (цесії) як позикодавця за укладеним ним 09 жовтня 2010 року за реєстровим № 2398 із ОСОБА_1 договором позики, а також своїх прав як іпотекодержателя за укладеним ним 09 жовтня 2010 року за реєстровим № 2400 із ОСОБА_1 іпотечним договором новому кредитору (новому позикодавцю, новому іпотекодержателю) ОСОБА_3, про що між ними був укладений договір про відступлення права вимоги (цесії), посвідчений 27 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. за реєстровим № 716
В лютому 2017 позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. зареєстровано право власності на квартиру, що належить ОСОБА_1 за ОСОБА_3, що підтверджується витягом з реєстру прав власності та їх обтяжень.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
6. Касаційна скарга ОСОБА_3 обґрунтована тим, що враховуючи досягнуту в абзаці 5 пункту 3 укладеного між сторонами договору позики та пункту 8 іпотечного договору домовленість, ОСОБА_1 вважається таким, що належним чином та в установлений законом і договором порядок та спосіб повідомлений первісним кредитором про відступлення ОСОБА_3 права вимоги за договором позики та про відступлення права вимоги за іпотечним договором. Спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
8. Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 КАС України).
9. Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
10. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.