ПОСТАНОВА
Іменем України
17 травня 2019 року
Київ
справа №826/24068/15
адміністративне провадження №К/9901/2931/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва в складі судді Літвінової А.В. від 12.09.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., Мацедонської В.Е. від 13.12.2017 у справі №826/24068/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнівес" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В.В. (надалі за текстом - "Уповноважена особа") від 24.11.2014 з перерахування коштів у сумі 200000,00 грн. на поточний (картковий) рахунок позивача від юридичної особи - клієнта банку приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" (надалі за текстом - "ПрАТ "СК "Юнівес"), що була здійснена з призначенням платежу "Оплата по дог. безготівкової позики №1 від 24.11.14 р. без ПДВ", а також договору банківського вкладу від 29.12.2014 №012-28696-291214;
- встановити відсутність в Уповноваженої особи повноважень щодо списання відкритих на ім`я позивача рахунків у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" (надалі за текстом - "ПАТ "Дельта Банк") належних йому грошових коштів у розмірі 156 681,30 грн. на користь ПрАТ "СК "Юнівес";
- зобов`язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі за текстом - "Фонд") додаткову інформацію стосовно збільшення сум, що підлягають відшкодуванню, за рахунок позивача, якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду у розмірі 156 681,30 грн.;
- зобов`язати Фонд здійснити відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" позивачу за рахунок Фонду у розмірі 156 681,30 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемними транзакції (операції) від 24.11.2014 з перерахування коштів у сумі 200000,00 грн. на поточний (картковий) рахунок ОСОБА_1 від юридичної особи - клієнта банку приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес", що була здійснена з призначенням платежу "Оплата по дог. безготівкової позики №1 від 24.11.14 р. без ПДВ", а також договору банківського вкладу від 29.12.2014 №012-28696-291214.
Зобов`язано Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення сум, що підлягають відшкодуванню, щодо ОСОБА_1, якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадиров В.В. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги заявником зазначено, що укладений позивачем із банком правочин є нікчемним у відповідності до положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отриманні платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, грошових коштів позачергово та раніше за інших кредиторів банку. Зазначено, що операції із перерахування коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки були здійснені в період дії постанови НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних". . Також наголошено на тому, що укладення позивачем із банком договору банківського вкладу було здійснено всупереч приписам Правил банківського обслуговування фізичних осіб, затверджених рішенням Ради директорів АТ "Дельта Банк" згідно протоколу № 14 від 20 березня 2013 року.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договори на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів.
Відповідно до договору № 1 від 24.11.2014 р. позивач отримав від приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" позику у розмірі 200000 грн.
Зазначені кошти були перераховані на поточний рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ "Дельта Банк".
Також між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір банківського вкладу "Лояльний" у гривнях від 29.12.2014 року № 012-28696-291214, за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 130 000 грн. за ставкою 13 % річних строком до 28 січня 2015 року.
Як вбачається із платіжного доручення від 29.12.2014 № 43782849 частину коштів, отриманих від приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" позивач перерахував на вкладний рахунок № НОМЕР_2 .
02 березня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову за № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних".
На підставі цієї постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 від 02 березня 2015 р. яким запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ "Дельта Банк" та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" - Кадирова В.В.
08.04.2015 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 в ПАТ "Дельта Банк" тимчасову адміністрацію запроваджено на шість місяців з 03.03.2015 року по 02.09.2015 року.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2015 року № 147 строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" продовжено по 02.10.2015 року включно.
02 вересня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 року за № 181 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року.
Листом від 29 вересня 2015 року №9294/161 позивача повідомлено про нікчемність транзакції (операції) від 24.11.2014 з перерахування коштів в сумі 200000,00 грн. на його поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 від юридичної особи - клієнта банку приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес", що була здійснена з призначенням платежу "Оплата по дог. безготівкової позики №1 від 25.11.14 р. без ПДВ", а також договору банківського вкладу від 29.12.2014 №012-28696-291214, на який були залучені кошти, отримані внаслідок зазначеної транзакції, відповідно до вимог п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Вважаючи рішення та дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, що з аналізу Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Дельта Банк" та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній і іноземній валютах, затвердженої постановою Правління НБУ №492 від 12 листопада 2003 року, вбачається, що за поточними та вкладними (депозитними) рахунками фізичних осіб можливе здійснення всіх розрахунково-касових операцій, в тому числі і зарахування коштів від юридичної особи, якщо це не суперечить умовам договору, укладеного з банком. Укладення договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку між позивачем та банком не містило у собі жодних умов, які б передбачали йому надання окремих пільг чи переваг. Крім того, суд вказав, що постанова Правління НБУ від 30 жовтня 2014 року №692/БТ є банківською таємницею і про існування останньої не могло бути відомо ні позивачу, ні третій особі. При цьому навіть банку станом на дату укладення відповідного договору не було відомо про існування вказаної постанови.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, станом на дату укладення договору банківського вкладу, визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: