?
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 913/982/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючий, Жукова С.В., Пількова К.М.,
за участі секретаря судового засідання Співака С.В.
учасники справи:
позивач - Міністерство юстиції України
представники позивача - Багно І.С. (довіреність № 443/9/22-19 від 14.01.2019), Заінчковський Д.А. (довіреність № 444/9/22-19 від 14.01.2019),
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія",
представники відповідача - Бублєйніков О.Л., (довіреність № 71 від 24.01.2019), Кравченко С.Р . (довіреність № 15 від 01.01.2019), Федосенко Н.А., (довіреність № 14 від 01.01.2019)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Міністерства юстиції України
на рішення Господарського суду Луганської області
від 18.04.2018
у складі судді Косенко Т.В.,
та постанову Східного апеляційного господарського суду
від 19.12.2018
у складі колегії суддів: Фоміна В.О. (головуючий), Білоусова Я.О., Шевель О.В.,
у справі за позовом
Міністерства юстиції України,
до Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія",
про стягнення 705 633 875, 87 грн.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Міністерство юстиції України звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (далі - ПрАТ "ЛиНІК") про стягнення збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування за рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" (заява №23465/03) в сумі 705 633 875, 87 грн.
2. Посилаючись на те, що вказана сума є збитками Державного бюджету України, що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача (як одного із солідарних боржників відповідно до ст.ст. 543, 1190 Цивільного кодексу України), позивач на підставі Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Луганської області від 18.04.2018 у справі №913/982/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що фактів порушення будь-яких угод, зобов`язань або фактів впливу ПрАТ "ЛИНІК" на запроваджену процедуру банкрутства, будь-яких зобов`язань цього товариства відносно ПрАТ "НВО "Агрокомплекс" Європейським судом з прав людини не встановлено. Судом зазначено, що позивачем не доведено належними доказами протиправність поведінки ПрАТ "ЛиНІК", що виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків. Позивачем під час судового розгляду справи також не зазначено і документально не підтверджено, що при створенні ЗАТ "ЛиНІК", додатковій емісії його акцій, при укладенні мирової угоди зі сторони ЗАТ "ЛиНІК" тощо були допущені будь-які порушення діючого законодавства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі № 913/9982/17, вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
6. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав на те, що і приписами Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", і приписами цивільного законодавства України передбачено право особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, на зворотну вимогу (регрес) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Натомість, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність підстав притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності, наявності в його діях складу цивільного правопорушення, а відповідно і підстав задоволення позовних вимог.
7. Під час розгляду справи, господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено:
7.1. У Рішенні Європейського Суду з прав людини від 06.10.2011 (по суті) у справі "Агрокомплекс проти України", Європейським судом встановлено:
порушення п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв`язку з відсутністю незалежності і безсторонності судів;
порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв`язку з несправедливістю провадження (порушення принципу юридичної визначеності);
порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тривалістю провадження;
порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
7.2. Рішенням Європейського Суду з прав людини від 25.07.2013 ( щодо справедливої сатисфакції) у справі "Агрокомплекс проти України" постановлено, що держава - відповідач має сплатити підприємству - заявнику двома частинами 27 000 000 євро відшкодування матеріальної частини та моральної шкоди плюс будь-який податок, який може нараховуватись на цю суму; вона має бути конвертована в національну валюту держави - відповідача за курсом на день здійснення платежу. Зазначена сума має бути сплачена наступним чином: 13 500 000 євро протягом дванадцяти місяців, решта 13 500 000 євро протягом 24 місяців з дня, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до п. 2 ст. 44 Конвенції (а); із закінченням зазначених строків і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти (б). Також постановлено, що упродовж трьох місяців з дня, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до п. 2 ст. 44 Конвенції держава-відповідач має сплатити підприємству-заявнику 30000 євро компенсації судових та інших витрат плюс будь-який податок, який може нараховуватись на цю суму; вона має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.
7.3. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 14.03.2014 відкрите виконавче провадження ВП № 42526858 на виконання рішення Європейського суду № 23465/03 від 25.07.2013.
7.4. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" виконано за рахунок коштів Державного бюджету України, що підтверджується платіжними дорученнями:
№ 9494 від 19.12.2014 на суму 588 858, 75 грн. (еквівалент 30 000 євро станом на 19.12.2014),
№ 170 від 04.02.2015 на суму 15 492, 84 грн. (пені),
№ 1804 від 15.09.2015 на суму 335 036 547, 00 грн. (еквівалент 13 500 000 євро станом на 15.09.2015),
№ 3251 від 23.12.2015 на суму 200 000 000, 03 грн. (еквівалент 7 889 415, 64 євро станом на 23.12.2015),
№ 3393 від 25.12.2015 на суму 8 578 035, 14 грн. (еквівалент 341 221, 24 євро станом на 25.12.2015),
№ 2297 від 21.06.2016 на суму 154 050 079,38 грн. (еквівалент 5 495 417 євро станом на 21.06.2016),
№ 4736 від 12.12.2016 на суму 3 076 764,37 грн. (пені),
№ 3957 від 16.11.2017 на суму 4 288 098,36 грн. (пеня).
7.5. У зв`язку з фактичним виконанням рішення Європейського Суду з прав людини, 21.11.2017 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №4256858.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 18.04.2018 та постановою апеляційного господарського суду від 19.12.2018, Міністерство юстиції України звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, з вимогою скасувати оскаржені судові акти та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 913/982/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пільков К.М., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 16.01.2019.
10. Ухвалою Верховного Суду від 28.01.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 913/982/17 за касаційною скаргою Міністерства юстиції України, датою проведення судового засідання визначено 26.03.2019.
11. 25.02.2019 до Верховного Суду від відповідача надійшов Відзив на касаційну скаргу, з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.
12. Ухвалою Верховного Суду від 15.03.2019 з метою надання можливості учасникам справи на ефективну реалізацію своїх процесуальних прав, недопущення затягування розгляду справи, у зв`язку з неможливістю проведення судового засідання 26.03.2019 та недоцільністю заміни у складі колегії суддів судді Пількова К.М., датою проведення судового засідання визначено 10.04.2019.
13. В судовому засіданні 10.04.2019 в порядку ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 23.04.2019.
14. В судове засідання 23.04.2019 з`явились представники позивача та відповідача, які надали пояснення у справі.
14.1. В судовому засіданні 23.04.2019 було розглянуто клопотання Міністерства юстиції України про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про передачу справи № 913/982/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено. Ухвалу викладено у вигляді окремого процесуального документу.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
(Міністерства юстиції України)
15. Скаржник вказує на невірне застосування судами попередніх інстанцій ст. 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст.ст. 9, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.ст. 16, 20, 22, 541, 543, 1166, 1190, 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
16. Скаржник доводить, що ключова для цієї справи обставина щодо наявності вини ПрАТ "ЛИНІК", від якої залежить правильне вирішення спору, була оцінена судами попередніх інстанцій не вірно, не було здійснено правильного системного і загального аналізу всіх обставин справи, які мали місце у спірних відносинах в період з 1993 по 2004 роки, що констатований Європейським судом з прав людини і відображений у його рішеннях від 2011 та 2013 років.
17. Скаржник доводить, що факт відсутності прямої вказівки в рішенні Європейського суду з прав людини на вину юридичної особи приватного права, не може бути підставою для відмови в регресному позові, оскільки в такому випадку право на відшкодування збитків, завданих державі, внаслідок рішення Європейського суду з прав людини, як це передбачено ч. 5 ст. 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позбавляє державу на будь-яку практичну реалізацію цієї норми закону.
18. Скаржник стверджує, що Компанія "ЛиНІК" згідно рішень Європейського суду з прав людини є однією з осіб, діяльність яких спричинила порушення майнових прав НВО "Агрокомлекс" і відповідно, стала причиною порушення положень Конвенції.
Доводи відповідача
(Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія")
19. Відповідач у Відзиві на касаційну скаргу заперечує щодо змісту і вимог касаційної скарги та вказує на їх необґрунтованість та безпідставність. Зокрема зазначає, що позов позивача по суті спрямований на необґрунтоване застосування солідарної відповідальності господарського товариства та посадових осіб держави як способу повністю звільнити державу Україна і його колишніх посадових осіб від відповідальності, передбаченої законодавством, шляхом її перекладання на відповідача.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
20.1. Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
20.3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
20.4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
21. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
21.2. За приписами ч. 4 ст. 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" орган представництва, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є Міністерство юстиції України, зобов`язаний звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування.
21.3. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).
21.4. Таким чином, зі змісту наведених правових норм вбачається, що держава Україна в особі Міністерства юстиції України має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
21.5. Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
21.6. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у ст. 1166 ЦК України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
21.7. З огляду на положення статей 22, 1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків) потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
21.8. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
21.9. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
21.10. Отже, у даному випадку після виплати особі на виконання рішення Європейського суду з прав людини присуджених сум за рахунок коштів Державного бюджету України до держави Україна переходить право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування у разі встановлення її вини, а також причинного зв`язку між її діями та шкодою, завданою таким порушенням.
21.11. У даному випадку розмір справедливої сатисфакції становив 27 000 000 євро, яку було перераховано на рахунок ПрАТ "НВО "Агрокомплекс", що підтверджується копіями вказаних вище платіжних доручень.
21.12. Звертаючись до суду з даним позовом, Міністерство юстиції України, вказувало на наявність вини ПрАТ "ЛиНІК" у спричиненні державі збитків, зазначаючи при цьому, що останній є солідарним боржником наряду з особами, вину яких встановлено у Рішеннях Європейського суду з прав людини "Агрокомплекс проти України".
21.13. Європейським судом з прав людини було прийнято два рішення від 06.10.2011 та від 25.07.2013. Рішенням Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 (п.п.5-90 факти), зокрема, встановлено наступне.
21.14. Підприємство-заявник (Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Агрокомплекс") є підприємством приватної форми власності, зареєстрованим в Україні. На час подій, про які йдеться у справі, воно здійснювало бартерні операції з підприємствами Російської Федерації, зокрема, обмін сировини для продуктів харчування з України на сиру нафту з Російської Федерації та подальший продаж готових продуктів нафтопереробки.
21.15. 18.12.1991 підприємство-заявник уклало договір з Лисичанським нафтопереробним заводом (далі - Лисичанський НПЗ; на той час це було найбільше підприємство нафтопереробної промисловості в країні, 67,41 % акцій якого належали державі) на переробку 225 000 тон сирої нафти.
21.16. 05.03.1993 Вищий арбітражний суд України (далі - ВАС України) задовольнив поданий підприємством-заявником позов і зобов`язав НПЗ передати підприємству-заявнику нафтопродукти, вироблені з його сировини.