Постанова
Іменем України
14 травня 2019 року
м. Київ
справа № 607/858/18-к
провадження № 51-386 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Білик Н. В., Ємця О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Бацури О. О.,
прокурора Піх Ю. Г.,
захисника Мошкова О. Б.,
потерпілого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілого ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 серпня 2018 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року та прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017210180000734, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Тернополя, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 серпня 2018 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України в зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у спричиненні 17 грудня 2017 року в приміщенні будинку АДРЕСА_1 потерпілому ОСОБА_1 насильницьких дій, які завдали останньому фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить скасувати постановлені відносно ОСОБА_2 судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування зазначає про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме відсутність технічного носія інформації, на якому зафіксовано частина судових проваджень в суді першої інстанції. Крім того, вказує про відсутність в матеріалах кримінального провадження досудової доповіді. Стверджує, що апеляційний суд розглянув апеляційні скарги його та прокурора незаконним складом суду попри заявлений ним відвід. Також зауважує про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки вважає, що дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 398 КК України. Крім того, зазначає про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та не погоджується з оцінкою доказів.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 23, ч. 3 ст. 404КПК України, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, встановлених під час кримінального провадження, чим порушив принцип безпосередності дослідження доказів. Крім того, всупереч вимогамст. 419 КПК України, апеляційний суд не мотивував належним чином свого рішення про залишення без зміни виправдувального вироку суду першої інстанції.
Під час касаційного розгляду потерпілий підтримав подану ним касаційну скаргу та просив їх задовольнити, а також вважав обґрунтованою касаційну скаргу прокурора.
Прокурор під час касаційного розгляду підтримала подану касаційну скаргу сторони обвинувачення, а також вважала, що касаційна скарга потерпілого підлягає частковому задоволенню.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Василишин К. В., який діє в інтересах виправданого ОСОБА_2, надіслав заперечення на касаційні скарги потерпілого та прокурора в яких, посилаючись на безпідставність наведених доводів, просив залишити їх без задоволення.
Під час касаційного розгляду захисник Мошков О. Б. заперечив проти задоволення касаційних скарг потерпілого та прокурора.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1, як на підставу скасування вироку суду першої інстанції і ухвали суду апеляційної інстанції, посилається на невідповідність висновків судів, викладених в судових рішеннях фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, не погоджується з оцінкою судами доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають. Натомість, неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку, згідно зі ст. 409 КПК України.
При розгляді доводів касаційних скарг як потерпілого так і прокурора, колегія суддів виходить із фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом першої інстанції.
Оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь, то суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення про відсутність в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Колегія суддів вважає, що ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 126 КК України, суд дотримався зазначених вимог закону.
Як убачається з вироку, у ньому викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 126 КК України, визнаного судом недоведеним, підстави його виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд у судовому засіданні, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані на досудовому слідстві докази винуватості виправданого, на які посилалися органи досудового розслідування та, згідно зі ст. 94 КПК України, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів.
Встановивши, що беззаперечних та переконливих доказів винуватості ОСОБА_2 не здобуто, а обсяг пред`явленого йому обвинувачення не знайшов свого підтвердження, суд дійшов обґрунтованого висновку про виправдання останнього в зв`язку з тим, що не доведено, що в діянні останнього є склад кримінального правопорушення.
Вирок місцевого суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, належним чином перевірив всі наведені у них доводи та прийняв правильне рішення про залишення виправдувального вироку щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст. 126 КК України без зміни.