ПОСТАНОВА
Іменем України
15 травня 2019 року
м.Київ
справа №824/924/16-а
адміністративне провадження №К/9901/22746/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Данилевич Н.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року (суддя: Остап?юк) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року (судді: Затолочний В.С., Каралюс В.М., Матковська З.М.) у справі №824/924/16-а за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького окружного адміністративного суду, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернівецького окружного адміністративного суду (далі - відповідач, ЧОАС), де треті особи: Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України) та Державна казначейська служба України (далі - ДКСУ), в якому просив визнати протиправним рішення ЧОАС, оформлене листом 25 жовтня 2016 року №01-07/3806/2016, щодо відмови у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат, у відповідності до ч.1 ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 (далі - Закон України № 2453-VI), в редакції, чинній до 01.04.2014, та стягнути відповідну допомогу з Державного бюджету України.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. Скаргу мотивує тим, що зміст та обсяг соціальних гарантій суддів не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до законодавства.
Заперечуючи проти касаційної скарги ДСА України просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VІІІ "Про звільнення суддів" позивача звільнено з посади судді ЧОАС у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Наказом в.о. Голови ЧОАС від 03.10.2016 №90-ОС позивача відраховано зі штату Чернівецького окружного адміністративного суду.
В подальшому, позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому вихідної неоподатковуваної допомоги, передбаченої Законом України № 2453-VI, у редакції чинній до 01.04.2014, тобто під час перебування його на посаді судді ЧОАС.
Листом ЧОАС від 25.10.2016 №01-07/3806/2016 позивача повідомлено про те, що Законом України № 2453-VI, у редакції чинній на дату його відставки, виплата суддям вихідної допомоги у розмірі 10 місячних суддівських винагород за останньою посадою не передбачена.
Вважаючи так відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час звільнення позивача положення статті 136 Закону України №2453-VI, які регламентували виплату вихідної допомоги судді, втратили свою чинність на підставі Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" № 1166-VII від 27.03.2014 (далі - Закон України № 1166-VII), а тому правові підстави до її нарахування та виплати відсутні.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 109 Закону України № 2453-VI (у редакції, що діяла станом на час перебування позивача на посаді судді ЧОАС до 01.04.2014) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.