ПОСТАНОВА
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 159/1783/16-а
провадження № К/9901/13339/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 159/1783/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ковельської міської ради Волинської області про визнання дій неправомірними;
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Гудима Л. Я., Довгополова О. М., Святецького В. В.) від 30 серпня 2016 року, встановив:
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ковельської міської ради Волинської області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ковельської міської ради Волинської області щодо відміни пільги та зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 та членам його сім`ї призупинену пільгу у вигляді 50 % по оплаті житлово-комунальних послуг в межах норм, встановлених законодавством, здійснивши відшкодування витрат з дати призупинення - з 01 вересня 2015 року;
- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Ковельської міської ради Волинської області включити ОСОБА_1 та членів його сім`ї до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.
2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що він є пенсіонером органів внутрішніх справ та отримував 50 % знижку на оплату житла, комунальних послуг та палива, відповідно до ст. 22 Закону України "Про міліцію" 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі - Закон № 565-XII). Однак, з липня 2015 року надання йому та його сім`ї зазначеної пільги припинено у зв`язку із запровадженням нового порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 389. Також як на підставу припинення надання зазначеної пільги відповідач покликався на набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) та втратою ним у зв`язку з цим права на таку пільгу.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, та такими, що порушують його право на соціальні гарантії, надані Конституцією України, при прийнятті нових законів не допускається звуження або скасування змісту та обсягу вже існуючих прав, а новий закон не має зворотної дії в часі.
3. Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2016 року позовні вимоги задоволено.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 31 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, а постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2016 року залишити в силі.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. 25 листопада 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення Управління праці та соціального захисту населення Ковельської міської ради Волинської області, в якому останнє просило касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року залишити без змін.
8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10. 01 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
11. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, був звільнений в запас через хворобу та є пенсіонером органів внутрішніх справ.
13. З 05 березня 2009 року по 30 червня 2015 року, позивач, як пенсіонер органів внутрішніх справ, користувався 50 % знижкою по оплаті житлово-комунальними послугами.
14. У зв`язку з запровадженням нового порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, Управлінням праці та соціального захисту населення Ковельської міської ради Волинської області було надіслано позивачу повідомлення від 04 серпня 2015 року № 71/6, згідно якого ОСОБА_1 , для визначення права на пільги, необхідно було подати декларацію про доходи сім`ї за встановленою формою, а також довідки про свої доходи та доходи членів сім`ї за шість місяців.
15. 14 серпня 2015 року ОСОБА_1 надав до Управління праці та соціального захисту населення Ковельської міської ради Волинської області декларацію про доходи сім`ї пільговика. Дохід сім`ї позивача з розрахунку на 1 особу за 6 місяців становив 1830,14 грн.
16. З 01 липня 2015 року Управлінням праці та соціального захисту населення Ковельської міської ради Волинської області надання ОСОБА_1 50 % пільги призупинено, оскільки середньомісячний дохід сім`ї позивача перевищував величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
17. Разом з цим, листом Управління праці та соціального захисту населення Ковельської міської ради Волинської області від 25 квітня 2016 року № 1229/1.42, ОСОБА_1, у відповідь на його звернення повідомлено, що з набранням чинності Законом № 580-VII, з 07 листопада 2015 року втратив чинність Закон № 565-XII, у зв`язку з чим, надання пільг, як міліціонеру, йому припинено з 07 листопада 2015 року.
18. Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внесення змін до ст. 22 Закону № 565-XII та подальше скасування цього Закону, у зв`язку з набранням чинності Законом № 580-VIII не може бути підставою для позбавлення позивача пільг щодо оплати за комунальні послуги в розмірі 50 %, в зв`язку з тим, що відповідно до ст. 22 Закону № 565-XII, якою закріплено соціальний захист працівників міліції, держава гарантує працівникам міліції соціальний захист, а в ч. 6 цієї статті зазначено, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою, або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом.
20. Суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивачу, як пенсіонеру органів внутрішніх справ, вже була встановлена пільга на 50 % знижку по оплаті житлово-комунальних послуг довічно, у відповідача були відсутні правові підстави зупиняти дію цієї пільги, у зв`язку із внесенням змін до чинного законодавства, так як умова отримання пільги повинна застосовуватися лише щодо осіб, які мають право на її отримання, а не до тих осіб, яким така пільга вже встановлена довічно.
21. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що у період з часу призначення ОСОБА_1 пільги та до 01 липня 2015 року чинним законодавством встановлювалось право певного кола осіб відповідно до Закону № 565-XII на отримання 50 % знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива. Механізм реалізації вказаного права підзаконними нормативно-правовими актами не встановлювався.
22. Водночас, із набранням чинності Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), внесено зміни до Закону № 565-XII, за змістом яких право на отримання працівниками міліції та членами їх сімей, а також працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, 50-відсоткової знижки плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо збережено, за змістом і колом осіб не звужено. Між тим, законодавцем встановлено умову, за наявності якої вказана пільга призначається, а саме: якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Кабінетом Міністрів України на виконання зазначеної норми Закону затверджено механізм реалізації права на отримання зазначеного виду пільг, яким врегульовано в тому числі види доходів, які враховуються до складу сукупного доходу сім`ї пільговика.
23. Водночас, апеляційний суд зазначив, що саме норми Закону № 76-VIII є пріоритетними для застосування до спірних правовідносин, оскільки він прийнятий пізніше.
24. Як було встановлено судом апеляційної інстанції, показник середньомісячного сукупного доходу сім`ї позивача, необхідний для визначення права на отримання спірної податкової соціальної пільги, є вищим за 1710 грн., а тому відсутні підстави для задоволення позову.