ПОСТАНОВА
Іменем України
16 травня 2019 року
Київ
справа №807/150/14
адміністративне провадження №К/9901/6747/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,
розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін адміністративну справу № 807/150/14
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Закарпатської митниці ДФС про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, компенсацію за втрату частини доходів провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року (прийняту у складі головуючої судді Скраль Т.В., суддів Гебеш С.А., Рейті С.І.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Бруновської Н.В., суддів: Костіва М.В., Матковської З.М.), -
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 15.01.2014 року позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України (правонаступник - Міністерство доходів і зборів України), Чопської митниці Міндоходів про стягнення середнього заробітку та інших матеріальних виплат за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, просив стягнути солідарно з Державної митної служби України (правонаступник - Міністерство доходів і зборів України) та Чопської митниці Міндоходів на користь позивача: -158697,00грн. - середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.03.2011р. по 04.12.2013 р. з врахуванням щомісячних премій; 57532,80грн. - оплата відпусток за 2011р., 2012р. та 2013р. з виплатою потреб на вирішення соціально-побутових питань; 150000,00грн. - оплата на оздоровлення за період з 2011 -2012рр. по 2013р. включно; 200000,00 грн. - компенсація моральної шкоди.
Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та за остаточними вимогами від 22 березня 2016 року, позивач просив суд стягнути з Закарпатської митниці ДФС на користь позивача:
- оплату (середній заробіток) за час вимушеного прогулу у розмірі 105 906,46 грн.;
- середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 108 731,26 грн.;
- компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 83 666,10 грн.;
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, 04.03.11 року позивача було звільнено з публічної служби згідно з наказом Державної митної служби України №343-к та наказом Чопської митниці №304-к. При звільненні було проведено розрахунок заробітній платі, лікарняним та компенсації за невикористану відпустку.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.11.11 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.12 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.01.16 р. у справі №2а-0770/1041/11 вищезазначені накази були визнані протиправними і скасовані, а позивач був поновлений на посаді начальника сектору митного оформлення №2 відділу митного оформлення № 2 митного поста "Чоп-заліничний" Чопської митниці з дати незаконного звільнення. 01.06.13 року позивача було поновлено на роботі, про що було видано наказ ДМСУ №923-к "По особовому складу митних органів".
Оскільки на той момент позивач важко хворів, що спричинило його інвалідність II групи. 04.12.13 р. позивач звільнився з публічної служби. У зв`язку з вимушеним прогулом за період 04.03.11 р. по 31.05.13 р. позивач був незаконно позбавлений заробітної плати. Тому на підставі ст. 116,117, 235,236, 2371 КЗпП України, ст. 1-3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", Закону України "Про оплату праці", п.1, 2, 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою КМ України №100 від 08.02.95 року, просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 15 квітня 2016 року Закарпатський окружний адміністративний суд вирішив:
3.1.Уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Закарпатської митниці ДФС про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, компенсацію за втрату частини доходів - задовольнити частково.
3.2. Стягнути із Закарпатської митниці ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 березня 2011 року по 31 травня 2013 року на користь позивача у розмірі 190 070, 85 гривень.
3.3. В решті інших вимог адміністративного позову - відмовити.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимога позивача про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 04 березня 2011 року по 31 травня 2013 року на користь позивача підлягає до задоволення частково, а саме з 05 березня 2011 року по 31 травня 2013 року, у розмірі 190 070, 85 грн. (сто дев`яносто тисяч сімдесят гривень, 85 коп.). Суд вказав, що правильною датою відліку вимушеного прогулу має бути не 04 березня 2011 року який оплачений як відпрацьований, а саме 05 березня 2011 року.
Щодо вимоги позивача про стягнення середньої заробітної плати на користь позивача за час затримки виконання судового рішення, а саме з 04 грудня 2013 року по 21 березня 2016 року, судом встановлено наступне.
Наказом від 04 грудня 2013 року № 448-к позивача звільнено із займаної посади на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" та статті 38 Кодексу законів про працю України, як такого, що у період перебування на державній службі визнаний інвалідом ІІ (другої) групи. Пунктом 2.3 цього наказу передбачено виплату позивачеві грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, у разі виходу не пенсію згідно статті 37 Закону "Про державну службу". Отже, не заслуговують на увагу доводи адміністративного позову, що позивач через тимчасову непрацездатність після поновлення так і не працював, оскільки позивач підпадав під дію норм законів які регулюють пенсійне забезпечення державного службовця, в т.ч. інваліда ІІ групи.
Судом встановлено відсутність підстав для виплати позивачу середньої заробітної плати за час затримки виконання судового рішення з дати 04 грудня 2013 року по 21 березня 2016 року оскільки при поновлення на роботі, позивачем в первинному позові, що розглядався суддею Дору Ю.Ю. та по якому винесена постанова суду від 08.11.11 року № 2а-0770/1041/11, вимога про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу не заявлялася. Інших порушень при проведенні розрахунку при звільненні 04 березня 2011 року та 04 грудня 2013 року судом не встановлено.
Щодо вимоги адміністративного позову про стягнення компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням за період з 04.03.2011 року по 21.03.2016 року строків їх виплати у розмірі 83 666,10 грн., суд дійшов висновку, що така вимога позивача щодо компенсації задоволена бути не може, оскільки компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" проводиться лише у випадку затримки грошових доходів громадян, які не мають разового характеру. Разом з тим, виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі в порядку статті 236 КЗпП України носить разовий характер.
Суд дійшов висновку, що в даній справі така вимога позивача є похідною від вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 108 731, 26 грн. у задоволенні якої позивачу відмовлено. Вимога про стягнення оплати (середній заробіток) за час вимушеного прогулу у розмірі 190 070, 85 грн. вирішена тільки у даній справі, раніше позивач таких вимог не ставив до відповідача, то за наведених підстав, у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача компенсації в сумі 83666,10 грн. слід відмовити, як такою що заявлена без достатніх правових підстав, а судом не встановлено затримку виплати заробітної плати у зв`язку із порушенням строків такої виплати.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 28 вересня 2016 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив:
5.1. Апеляційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити частково.
5.2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.04.2016р. у справі за № 807/150/14 - скасувати.
5.3. Позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Закарпатської митниці ДФС в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 04.03.2011 року по 08.11.2011 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі з 09.11.2011 р. по 31.05.2013 р.- залишити без розгляду.
5.4. В решті вимог відмовити.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вказала, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення з позовом до суду в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі з 08.11.2011 р. по 31.05.2013 р.
Оскільки, про можливе порушення своїх прав на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі - позивач дізнався - 14.06.2013 р. тобто, з часу отримання від відповідача повідомлення про поновлення на роботі. Таким чином, позивач дізнався про виконання судового рішення про поновлення на роботі - 14.06.2013 р., а до суду з позовом звернувся 15.01.2014 р., тобто, з пропуском місячного строку без поважних причин.
Клопотання про поновлення строків звернення з позовом до суду не подавав. Тому, позов в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі в період з 08.11.2011 р. по 31.05.2013 слід залишити без розгляду. В решті вимог відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
7. 21 жовтня 2016 року позивач подав касаційну скаргу.
8. У касаційній скарзі позивач просить:
8.1. Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 року у справі № 876/3788/16.
8.2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року у справі № 876/3788/16 змінити:
Стягнути з Закарпатської митниці ДФС на користь позивача:
- середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 196538, 45 гривень;
- компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат.
8.3. В частині стягнення з Закарпатської митниці ДФС на користь позивача 190070, 85 гривень оплати за час вимушеного прогулу залишити постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року у справі № 876/3788/16 без змін.
8.4. У касаційній скарзі заявлено клопотання касаційну скаргу розглядати за участі представника позивача.
9. 14.11.2016 року відповідачами було надане заперечення на касаційну скаргу, в якому Державна фіскальна служба України, Закарпатська митниця ДФС просили залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 року - без змін.