ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2019 року
Київ
справа №814/139/16
адміністративне провадження №К/9901/28771/18
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 (суддя Желєзний І.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 (головуючий суддя Зуєва Л.Є., судді: Шевчук О.А., Федусик А.Г.) у справі за позовом Приватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування" до Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ПП "Южноукраїнський комбінат харчування" звернулось до суду з позовом до Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2015 №0000162201 у частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій на суму 247771,92грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі податковий орган просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів касаційної скарги Южноукраїнська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Податковий орган вважає, що судами не було забезпечено встановлення всіх обставин справи, не було надано належної оцінки доводам відповідача, внаслідок чого ухвалено необґрунтовані судові рішення.
Відповідач вказує на невідповідність придбаних і реалізованих товарів контрагентом позивача ТОВ "Інтер-Лайт": контрагент реалізовує продукцію на адресу позивача, однак, згідно податкової звітності вищезазначену продукцію не закуповував та не є її виробником, вид діяльності контрагента не відповідає виду здійснення господарських операцій. Податковим органом встановлено, що товар, який був реалізований покупцям (у тому числі контрагенту позивача) не придбавався суб`єктом господарювання, тобто відсутній ланцюг здійснення господарських операцій. Крім того, як наголошує відповідач, контрагент позивача зареєстровано як юридичну особу та взято на податковий облік у серпні 2014 року, при цьому, договір з позивачем на постачання продукції укладено у січні 2014 року, що підписаний директором ТОВ "Інтер-Лайт", який призначений директором з моменту реєстрації юридичної особи. Також, відповідач зазначає про невідповідність придбаного та реалізованого товару по господарським операціям з контрагентом позивача ТОВ "Глорі-Мотор". Зокрема, податковим органом встановлено, що товариство не є виробником продукції, при цьому, реалізовує продукти харчування позивачу, проте вищезазначену продукцію у квітні 2015 року підприємство не закуповувало, а придбавало лише будівельні матеріали та сантехніку. Відповідач посилається на узагальнену податкову інформацію, згідно якої у ІІ кварталі 2015 року на підприємстві працювала 1 особа. На думку контролюючого органу, діяльність ТОВ "Інтер-Лайт" та ТОВ "Глорі-Мотор" була спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом-посередником, який не виконував податкових зобов`язань. Відповідач наполягає, що у ході перевірки позивача не підтверджено взаємовідносини ПП "Южноукраїнський комбінат харчування" з ТОВ "Інтер-Лайт" та ТОВ "Глорі-Мотор"" по операціям з придбання продуктів харчування, що потягло за собою визначення суб`єкту господарювання податкового зобов`язання з податку на додану вартість.
Викладені у касаційній скарзі доводи відповідач частково наводив у запереченнях на позовну заяву та апеляційній скарзі. Свою позицію податковий орган підтверджує висновками акту перевірки та супутніми доказами.
Позивач правом подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2019 судовий розгляд справи без повідомлення сторін призначено на 14.05.2019.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги частково, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївської області в період з 09.09.2015 по 15.09.2015 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Южноукраїнський комбінат харчування" з питань правомірності формування податкового кредиту з платниками податків ТОВ "Інтер-лайт" (код за ЄДРПОУ 39332009) за січень 2015 року, з ТОВ "Глорі-мотор" (код за ЄДРПОУ 39685957) за квітень 2015 року.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 22.09.2015 №9/14-09-22-01/36230520, в якому зазначається про порушення позивачем приписів пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2015 №0000162201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з врахуванням штрафних санкцій в розмірі 247771,92грн., у тому числі: за основним платежем - 165181,28грн. та за штрафними санкціями - 82590,64грн.
Не погоджуючись податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду про його скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваного повідомлення-рішення, суди встановили, що в ході перевірки з боку позивача були надані всі необхідні документи, з яких вбачається, що господарські операції, які здійснювались позивачем за період, який підлягав перевірці, носять реальний характер.
Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій у порядку касаційного розгляду, Верховний Суд вважає оскаржувані рішення такими, що прийняті передчасно, без встановлення всіх обставин справи та без належного врахування доводів сторін.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 ПК України.
Як встановлено пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього,Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.