ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2019 року
Київ
справа №816/2004/17
адміністративне провадження №К/9901/50092/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Топливно-енергетична компанія "СДІ" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.01.2018 (суддя Супрун Є.Б.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 (головуючий суддя Мінаєва О.М., судді: Бартош Н.С., Макаренко Я.М.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Топливно-енергетична компанія "СДІ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Топливно-енергетична компанія "СДІ" звернулося до адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.01.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018, позовну заяву ТОВ "Топливно-енергетична компанія "СДІ" залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.01.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 у справі №816/2004/17 та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, позивач вважає, що факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для висновку про нереальність господарських операцій. Позивач вказує на обставини подальшої реалізації придбаного товару, як на ознаку його фактичної наявності та подальшої реалізації в межах здійснення власної господарської діяльності підприємства з метою отримання прибутку. Як наголошує позивач, невиконання контрагентом своїх обов`язків перед бюджетом, порушення, допущені ним у своїй діяльності, не можуть бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту.
У свою чергу, відповідач подав відзив на касаційну скаргу, де вказує, що контрагент позивача - ТОВ "Строй Комплекс Груп" здійснювало безтоварні операції з придбання товарів (робіт, послуг), які в дійсності не придбавалися, а лише полягали в документальному їх оформленні з метою ухилення від сплати податків. Такий висновок ґрунтується на обставинах встановлених вироком Крюківського районного суду міста Кременчука щодо визнання винним у створенні фіктивного підприємства директора ТОВ "Строй Комплекс Груп". Як вважає відповідач, операції з купівлі у даного суб`єкта є безтоварними по ланцюгу постачання. Крім того, податковий орган зазначає, що не можливо встановити ланцюг постачання товару, достовірність придбання товару, відповідачем встановлено відсутність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, а також трудових ресурсів у контрагента, які необхідні для здійснення підприємницької діяльності.
Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2019 попередній розгляд справи призначено на 14.05.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини. У період з 21.07.2017 по 27.07.2017 посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області на підставі наказу від 14.07.2017 №1775 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Топливно-енергетична компанія "СДІ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ "Строй Комплекс Груп" (код ЄДРПОУ 39165161) за період з 01.09.2015 по 31.10.2015.
За результати перевірки складено акт від 27.07.2017 №1021/16-31-14-03-13/37015942, згідно якого податковий орган дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 126778,00грн, в т.ч. за вересень 2015 року - 121236,00грн, жовтень 2015 року - 5542,00грн.
На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2017 №0007961403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ в загальному розмірі 158472,50грн, у тому числі: за основним платежем - 126778,00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 31 694,50грн.
Позивач, не погоджуючись з рішенням податкового органу звернувся до адміністративного суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на те, що з урахуванням доведеності факту щодо здійснення фіктивного підприємництва ТОВ "Строй Комплекс Груп", усі первинні документи за підписом ОСОБА_1, яка згідно з вироком суду погодилася за винагороду на придбання суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ "Строй Комплекс Груп" без наміру здійснювати реальну господарську діяльність, суди визнали такими, що не посвідчують факт постачання товарів, оскільки їх не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою. Крім того, судами встановлено, що правильність висновку про безтоварність господарських операцій свідчать ще й обставини встановлені податковою перевіркою, відповідно до яких основні засоби на підприємстві відсутні. Проведеним аналізом номенклатури товару згідно податкових накладних, які були зареєстровані в ЄРПН та включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ "Строй Комплекс Груп" за період з 01.09.2015 по 31.10.2015 встановлено невідповідність між фактом придбання товарів та фактом реалізації.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Як встановлено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Первинні документи, які є підставою для визнання витрат, повинні відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга цієї статті).
Згідно положень частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.