ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2019 року
Київ
справа №815/5599/17
адміністративне провадження №К/9901/48846/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 (суддя Бойко О.Я.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 (головуючий суддя Яковлєв О.В., судді: Танасогло Т.М., Запорожан Д.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "100 ШИН+" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "100 ШИН+" звернулося до адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018, позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Одеська митниця ДФС звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.
В обґрунтування касаційної скарги митний орган посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги збігаються з доводами заперечення на позов та апеляційної скарги. Крім того, відповідач вказує, що судами не надана належна оцінка доказам у справі, не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Як зазначає відповідач, під час візуального контролю поданих позивачем документів для здійснення митного контролю та митного оформлення вантажу, контролюючий орган дійшов висновку, що подані документи не містять всіх даних, які підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому заявлена митна вартість не підтверджена документально, внаслідок чого митним органом правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару.
У свою чергу, позивачем подано відзив на касаційну скаргу, згідно якого ТОВ "100 ШИН+" вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Позивач наголошує, що подані до митного оформлення документи містили достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.
Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2019 попередній розгляд справи №815/5599/17 призначено на 14.05.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.07.2017 ТОВ " 100 шин+" з Компанією "Maxion jantas jant Sanayi ve Ticaret A.S" укладено зовнішньоекономічний договір №100-MAXIONJ, відповідно до умов якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує колісні диски та комплектуючі до них, у кількості та по цінам, вказаним у Комерційному інвойсі, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Євро за одиницю товару та вказана у інвойсах. Сума контракту визначається згідно інвойсу, умови поставки визначається на умовах Інкотермс 2010.
Позивач на підставі проформи №1002R відповідно до умов договору здійснив оплату, що підтверджується платіжним дорученням від 07.09.2017.
20.09.2017 складено інвойс №95029864, яким узгоджено номенклатуру, ціну та кількість товару, а саме дисків колісних, загальною кількістю 488 штук, вартістю 31256,00 Євро.
Для здійснення митного оформлення товару позивач подав до Одеської митниці ДФС електронну вантажну митну декларацію від 17.10.2017 UA500030/2017/015758 у якій митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 1,45 Євро за 1 кг. нетто.
Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
18.10.2017 на підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів позивачем надано лист (пояснення) ТОВ "100 шин +" від 18.10.2017.
Митний орган під час контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією дійшов висновку, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За наслідком дослідження отриманих документів митним органом винесено картку відмови у прийняті митної декларації №UA500030/2017/00289 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18.10.2017 №UA500030/2017/000033/2, яким митну вартість товару визначено за другорядним методом на рівні 2,17 Євро за 1 кг. нетто.
Не погоджуючись з рішенням митного органу, позивач 18.10.2017 подав до Митниці нову МД №UA500030/2017/015947 за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до розділу Х Митного кодексу України.
Вважаючи рішення митного органу про коригування митної вартості товарів протиправними, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом основного методу за ціною договору.
Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.