ПОСТАНОВА
Іменем України
15 травня 2019 року
Київ
справа №694/1526/16-а
адміністративне провадження №К/9901/21314/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 (головуючий суддя - Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.)
у справі №694/1526/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області
про визнання дій протипраними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якому просив суд зобов`язати заступника начальника Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Ткаченко A.B. та начальника Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Горбатюка Д.Л. скасувати:
- постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2016 ВП №52016713 про стягнення 3400 грн. штрафу;
- постанову від 31.08.2016 ВП№52016713 про стягнення виконавчого збору в розмірі 170 грн.;
- постанову від 31.08.2016 ВП№52016713 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження;
- постанову від 31.08.2016 ВП№52016713 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 27,92 грн.;
- постанову про стягнення судового збору від 31.08.2016.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 18.01.2017 позов задоволено частково, поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження до суду постанови про відкриття виконавчого провадження; зобов`язано заступника начальника Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Ткаченко A.B. та начальника Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Д.Л. Горбатюка скасувати: постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2016 ВП№52016713 про стягнення з ОСОБА_1 3400 грн. штрафу; постанову від 31.08.2016 ВП№52016713 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 170 грн.; постанову від 31.08.2016 ВП№52016713 про арешт майна ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження; постанову від 31.08.2016 ВП№52016713 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 27,92 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою позивачем подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 18.01.2017 скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм процесуального права.
У запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 14.07.2016 постановою Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_1 визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді 1700 грн. штрафу та стягнено судовий збір в сумі 275,6 гривень.
Державним виконавцем Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Ткаченко А.В. були винесені постанови:
- про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2016 ВП№52016713 про стягнення з ОСОБА_1 3400 грн. штрафу (позивач отримав 26.08.2016);
- від 31.08.2016 ВП№52016713 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 170,00 грн.;
- від 31.08.2016 ВП№52016713 про арешт майна ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження;
- від 31.08.2016 ВП№52016713 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 27,92 грн.;
- від 31.08.2016 про стягнення судового збору.
31.08.2016 позивачем були надані державному виконавцю квитанції по сплаті штрафу на суму 1700 грн. та судового збору на суму 275,6 грн. Державним виконавцем було відмовлено в закритті вищевказаних постанов з мотивів пропущення строків сплати штрафу.
03.09.2016 позивач звернувся до начальника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зі скаргою на бездіяльність посадових осіб відповідача та необхідність скасування постанови про відкриття виконавчих проваджень від 22.08.2016 №52016713.
05.10.2016 позивач за результатами розгляду скарги отримав листа Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якому зазначено, що оскаржити дії судового виконавця можливо в судовому порядку.
21.10.2016 позивач повторно звернувся до начальника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Управління ДВС ГТУЮ в Черкаській області при розгляді скарги на посадових осіб Звенигородського міськрайонного відділу ДВС та не вжитті належних та достатніх заходів реагування та дій за результатами її розгляду.
10.11.2016 позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач з поважних причин пропустив 10 денний строк звернення з позовом до суду та у строки, передбачені частиною першою статті 307 КУпАП, сплатив штраф та судовий збір, а тому підстави для стягнення з нього штрафу в подвійному розмірі відсутні.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду.