ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/7394/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Ткач І.В
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Шкурдова Л.М.)
від 19.06.2018
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Агрикова О.В.; судді: Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.)
від 17.01.2019
у справі № 910/7394/17
за позовом Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"
до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"
про визнання кредитного договору частково недійсним,
за участю представників учасників справи:
позивача - Довбиш С.П.;
відповідача - Островерхий С.А.;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Приватне акціонерне товариство "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (далі - ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") про визнання недійсними абзаців б), с) пункту 3.1 та пункту 8.3 договору про мультивалютну кредитну лінію від 29.04.2004 № 25-04/04 (далі - договір № 25-04/04).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, підпункти b) та c) пункту 3.1. договору про кредитну лінію №25-04/04 від 29.04.2004 (в редакції додаткової угоди №30 від 26.07.2013) є недійсними, оскільки вони суперечать нормам статей 203, 215 та 217 Цивільного кодексу України.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Господарськими судами встановлено такі фактичні обставини справи:
- між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (Банк) та Закритим акціонерним товариством "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (в подальшому перейменовано на ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль", позичальник) 29.04.2004 укладено договір про кредитну лінію №25-04/04, який додатковою угодою №26 від 13.06.2008 перейменовано на договір про мультивалютну кредитну лінію №25-04/04 від 29.04.2004;
- під час дії Договору до нього вносилися зміни, які оформлені додатковими угодами всього 38;
- відповідно до п. 1.1. договору (в редакції додаткової угоди №30 від 26.07.2013) Банк надає позичальникові грошові кошти в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності та цільового використання, далі по тексту "кредитні кошти";
- згідно з п. 1.1.1. договору (в редакції додаткової угоди №38 від 25.11.2014) надання кредитних коштів здійснюватиметься окремими частинами (далі по тексту "траншами") на умовах, визначених цим договором в межах відновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 25 000 000,00 (Двадцять п`ять мільйонів) гривень 00 копійок, і з урахуванням його зменшення згідно з Графіком зниження ліміту кредитної лінії (додаток №6 до цього договору), зі сплатою за користування кредитними коштами процентів відповідно до розділу 3 цього договору;
- відповідно до п. 3.1. договору (в редакції додаткової угоди №30 від 26.07.2013) позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами окремо за кожним траншем, виходячи з таких ставок:
b) - за кредитом в національній валюті України - 44,00% (сорок чотири) процента річних за користування траншем в період з дня, наступного за терміном, що зазначений в п.2.5. цього договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в п.п.4.5., п. 6.1. цього договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом:
- за кредитом в доларах США - 20,50% (двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних за користування траншем в період з дня, наступного за терміном, що зазначений в ".2.5. цього договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в п.п.4.5., п. 6.1. цього договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом:
с) - у разі порушення позичальником строків погашення кредиту згідно з Графіком зниження ліміту кредитної лінії (додаток №1 до цього договору):
- за кредитом в національній валюті України 44,00% (сорок чотири) процентів річних від суми невиконаного своєчасно зобов`язання за кредитом згідно з вищезгаданим графіком, за період часу з моменту непогашений кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості за кредитом:
- за кредитом в доларах США 20,50% (двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних від суми невиконаного своєчасно зобов`язання за кредитом згідно ї вищезгаданим графіком, за період часу з моменту непогашений кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цій заборгованості за кредитом;
- згідно з п. 8.3. договору (в редакції додаткової угоди №30 від 26.07.2013) позичальник зобов`язується:
а) без письмової згоди Банку не відкривати в установах інших банків поточні рахунки (у національній та іноземній валюті), не отримувати нових позик і кредитів, не виступати гарантом або поручителем по зобов`язаннях третіх осіб до моменту повернення кредиту та виконання інших зобов`язань за цим Договором;
b) забезпечити зарахування виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позичальника виключно на поточні рахунки в національній та іноземній валюті, відкриті в АТ "Банк "Фінанси та Кредит";
c) сторони дійшли згоди, що у разі порушення цього пункту договору, процентна ставка, що вказана в п. 3.1. "а" цього договору змінюється і встановлюється у розмірі 44,00% річних за кредитом в національній валюті України. 20,50% річних за кредитом у доларах США, а також позичальник зобов`язаний на вимогу Банку протягом 1 (одного) робочого дня достроково повернути кредитні кошти і сплатити проценти за користування кредитом. Процентна ставка, що встановлена в цьому пункті, діє з початку місяця, що йде за місяцем, в якому було допущено порушення. У разі усунення вказаного порушення процентна ставка, що встановлена в цьому пункті припиняє дію, починаючи з місяця, що йде за місяцем, в якому було усунено порушення.
2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 у позові відмовлено. Рішення мотивовано тим, що оспорювану додаткову угоду № 30 було укладено сторонами 26.07.2013, тому встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України трирічна позовна давність для звернення із зазначеними позовними вимогами, про застосування якої заявлено відповідачем, сплила 26.07.2016, що відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові.
2.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постанову обґрунтовано тим, що сторони на свій розсуд визначили умови спірного договору та були вільні в укладені договору з урахуванням оскаржуваних пунктів, що не суперечить вимогам чинного законодавства. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки колегією суддів не встановлено підстав, передбачених частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України для визнання спірних пунктів договору недійсними, та встановлено, що права та охоронювані законом інтереси позивача не порушено, то наслідки спливу позовної даності не повинні застосовуватися.
2.4. Постановою Верховного Суду від 25.01.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому Верховний Суд виходив з такого:
- відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;
- у рішенні від 10.11.2011 № 1-26/2011 Конституційний Суд України зазначив про те, що Україна як соціальна, правова держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів (стаття 1, частина 4 стаття 13, частини 1, 4 статті 42 Конституції України).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини 1, 2 статті 8 Конституції України).
Регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України.
Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Цивільного кодексу України. Разом із тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.
У своєму рішенні Конституційний Суд України зазначає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг;
- у постанові від 10.10.2012 у справі № 6-110цс12 Верховний Суд України виклав свою правову позицію про те, що свобода договору, передбачена статтями 6, 627 Цивільного кодексу України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною;
- у постанові від 21.10.2014 у справі № 26/327 Верховний Суд України зазначив, що встановлена у спірній додатковій угоді процентна ставка в розмірі 48 % річних не відповідала встановленим у банку позивача процентним ставкам, є значно завищеною порівняно із звичайними процентними ставками за депозитними договорами, що діяли у банку в цей період, а також у банківській системі України в цілому і така умова угоди не відповідає вимогам, передбаченим статтями 509, 627 Цивільного кодексу України, зокрема принципам розумності та справедливості;
- відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 ЦК України);
- ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" було подано заяву про визнання поважними причин пропуску позовної давності, в якій позивач наводив свої обґрунтування причин пропуску строку позовної давності для звернення із цим позовом і просив суд захистити права ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" у зв`язку з поважністю причин пропуску строку позовної давності. Проте суди не надали цій заяві ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" будь-якої правової оцінки, обставини поважності пропуску строку позовної давності встановлено не було. Суд першої інстанції, застосовуючи до спірних правовідносин сторін наслідки спливу позовної давності, процитував лише відповідні статті Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України і не надав жодної правової оцінки спірним пунктам договору № 25-04/04 (в редакції оспорюваної додаткової угоди від 26.07.2013 № 30), не врахував при цьому, що наслідки спливу позовної давності підлягають застосуванню лише у випадку встановлення судом порушеного права, на захист якого подано позов, а суд апеляційної інстанції не взяв до уваги зазначені порушення місцевим судом норм процесуального права щодо встановлення у справі всіх суттєвих обставин справи та наявності правових підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин сторін, не надав належної правової оцінки доводам позивача, у своїх висновках обмежився лише посиланнями на передбачу статтями 6, 627 Цивільного кодексу України свободу договору, не врахував при цьому встановлені статтею 3 Цивільного кодексу України такі загальні засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність і розумність.
2.5. При новому розгляді справи з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 26.04.2018 позивач просив суд також визнати недійсними положення п. 3.7. кредитного договору в частині встановлення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" процентної ставки за користування кредитними коштами у розмірі 44,00 % річних за кредитом у національній валюті (гривні) та 20,50% за кредитом у доларах США за порушення позичальником зобов`язань, визначених цим п.3.7. договору про мультивалютну кредитну лінію №25-04/04 від 29.04.2004, укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль".
У свою чергу, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подало до Господарського суду міста Києва заяву про застосування позовної давності до спірних правовідносин сторін.
2.6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2018, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019, у задоволенні позову відмовлено.
2.7. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог при новому розгляді, суди попередніх інстанцій виходили з такого:
- відповідно до пунктів 6, 7 Положення про основи процентної політики Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 21.04.2016 № 277, облікова ставка Національного банку (далі - облікова ставка) - ключова процентна ставка Національного банку, яка є основним індикатором змін у грошово-кредитній політиці та орієнтиром вартості залучених та розміщених грошових коштів для банків та інших суб`єктів грошово-кредитного ринку. Облікова ставка встановлюється на основі комплексного аналізу та прогнозу макроекономічного, монетарного та фінансового розвитку, підготовленого Національним банком;
- відтак, облікова ставка НБУ є орієнтиром для визначення вартості кредитних коштів, а тому оцінюючи встановлені у спірних пунктах договору процентні ставки на предмет їх відповідності вимогам розумності, справедливості та пропорційності, також враховується розмір облікової ставки НБУ, яка діяла під час укладення договору та додаткової угоди № 30;
- зі змісту спірних пунктів договору вбачається, що встановлені у ньому процентні ставки є значно вищими за процентні ставки, що існували на ринку, а також значно завищеними порівняно з обліковою ставкою НБУ, яка діяла під час укладення договору та додаткових угод до нього, зокрема додаткової угоди № 30;
- 25.07.2013 Кредитний комітет ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" прийняв рішення (протокол №153 від 25.07.2013) про надання позивачу траншу кредиту за кредитним договором (разово чи частинами) в розмірі 3 500 000, 00 грн з оплатністю 22% річних; постановлено встановити з 26.07.2013 платність у відповідності із нижченаведеним розподілом: 0,25% при кредитуванні у гривні; 22% при кредитуванні у гривні; 10,25 % при кредитуванні у доларах США. Згідно із цим протоколом інші умови кредитування вирішено залишити без змін;
- у п. 1.2. "Терміни та Скорочення" Технологічної карти по кредитуванню клієнтів корпоративного бізнесу середнього і великого сегменту АТ "Банк "Фінанси та Кредит", затвердженої 18.02.2013 зазначено, що кредитний комітет - це колегіальний орган Банку, що підпорядкований Правлінню Банку, та уповноважений ним приймати рішення щодо можливості та умов проведення активних операцій у межах наданого йому відповідного права (ліміту) на одного позичальника, визначати пріорітетні напрямки кредитних вкладень, забезпечувати оптимізацію кредитних ризиків, а також вирішувати інші питання кредитних взаємовідносин з позичальником та виконувати інші функції;
- технологічна карта визначає порядок взаємодії структурних підрозділів і працівників філій та Головного банку, їх роль, функції, завдання й відповідальність на всіх стадіях процесу здійснення кредитних угод з корпоративними клієнтами Банку і є обов`язковою для виконання всіма працівниками Банку, задіяними в кредитному процесі (п. 1.3. Технологічної карти);
- технологічною картою передбачено, що після підготовки договорів здійснюється їх візування. У процесі візування кредитної документації кредитна адміністрація філії або Головного банку: забезпечує відповідність тексту договору встановленим Банком вимогам до договорів і відповідність проекту договору типовій формі; забезпечує відповідність умов кредитного договору, ухваленим рішенням Кредитного комітету, умовам, зафіксованим у кредитній документації;
- з наданих відповідачем документів вбачається, що можливість та умови проведення кредитних операцій, інші питання кредитних взаємовідносин із позичальниками, в тому числі зміна умов кредитного договору (в т. ч. строк, процентна ставка, штрафні санкції та будь-які інші зміни умов надання кредитних коштів) приймаються колегіальними органами Банку, зокрема Кредитним комітетом (для корпоративних клієнтів Банку). Відповідно умови кредитного договору, зміни до кредитного договору мають відповідати ухваленим рішенням колегіального органу Банку;
- проте в наданому відповідачем протоколі №153 від 25.07.2013 засідання Кредитного комітету АТ "Банк "Фінанси та Кредит", на якому було прийнято рішення про видачу траншу кредиту та погоджено встановлення процентних ставок за користування кредитом у розмірі 10,25% і 22% річних у гривні та 10,25% за кредитом у доларах США, і на підставі якого було підписано додаткову угоду №30 від 26.07.2013, а відповідно і оспорювані пункти кредитного договору, немає умови про встановлення процентної ставки за користування кредитними коштами у гривні на рівні 44% річних та 20,50% річних за кредитом у доларах США, у випадку порушення позивачем зобов`язань за кредитом;
- із п. 1 додаткової угоди №30 від 26.07.2013 до кредитного договору вбачається, що Кредитний договір викладений в новій редакції. Проте згідно з протоколом №153 від 25.07.2013 Кредитним комітетом відповідача було прийнято рішення про надання позивачу траншу кредиту в розмірі 3 500 000, 00 грн, та встановлено процентні ставки: 10,25% річних та 22% річних, а інші умови кредитування постановлено залишити без змін.
- оскільки доказів того, що колегіальним органом Банку було прийнято рішення про встановлення процентної ставки у розмірі 44% річних у гривні та 20,50% річних у доларах США, у разі порушенням умов Кредитного договору, або будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б обґрунтовували встановлення процентної ставки у розмірі 44% річних у гривні та 20,50% річних у доларах США, відповідачем не надано, отже, таке рішення про встановлення підвищених ставок для кредиторів колегіальним органом банку не приймалось;