Постанова
Іменем України
08 травня 2019 року
м. Київ
справа № 760/16670/16-ц
провадження № 61-35078св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
представник відповідача -ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, яка подана представником ОСОБА_5, на заочне рішення Соломʼянського районного суду міста Києва, у складі судді Українець В. В., від 28 лютого 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В., від 26 квітня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Позовна заява ОСОБА_6 мотивована тим, що між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно умов якого він передав, a відповідач прийняв та зобовʼязався не пізніше 10 лютого 2016 року повернути грошові кошти у розмірі 435 143, 00 грн.
ОСОБА_3 борг у визначений договором строк не повернув.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_6 просив суд стягнути з ОСОБА_3 суму основного боргу у розмірі 435 143 грн, відсотки за користування коштами у розмірі 181 198, 31 грн, три проценти річних у розмірі 8 297, 52 грн та інфляційні втрати у розмірі 15 651, 21 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Соломʼянського районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 435 143, 00 грн боргу, проценти у розмірі 181 198, 31 грн, інфляційні втрати у розмірі 15 651, 21 грн, три проценти річних у розмірі 8 297, 52 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт отримання у позику спірної суми грошових коштів підтверджено власноручно написаною позичальником борговою розпискою, а тому з позичальника підлягає стягненню сума позики, проценти за користування грошовими коштами, а також три проценти річних з простроченої суми та інфляційні втрати.
Ухвалою Соломʼянського районного суду міста Києва від 19 січня 2018 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Соломʼянського районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 26 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд правильно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У червні 2018 року представником ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Соломʼянського районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 квітня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_6 у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не зʼясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд не врахував, що між сторонами не укладався договір позики, розписку було написано як гарантію погашення заборгованості у правовідносинах за договором субпідряду від 19 березня 2012 року № 190312 між юридичними особами. Заявник є директором товариства-генпідрядника (боржника), а позивач є директором товариства-субпідрядника. Сама по собі розписка не є доказом укладення договору позики. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) висловила правову позицію, відповідно до якої є неможливим одночасне стягнення процентів за несплату кредитору боргу за статтею 1048 ЦК України і трьох процентів річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
17 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_3, яка подана представником ОСОБА_5, на заочне рішення Соломʼянського районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 квітня 2018 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до розписки від 04 листопада 2014 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_6 у позику 435 143, 00 грн, які зобовʼязувався повернути до 10 лютого 2016 року (а.с. 5). Оригінал розписки було оглянуто місцевим судом, копія розписки долучена до матеріалів справи. Факт написання вищевказаної письмової розписки від 04 листопада 2014 року та її підписання ОСОБА_3 не заперечував.
Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд керувався розрахунками заборгованості, наданими позивачем.
Із наведеного позивачем у тексті позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 05 листопада 2014 року по 29 вересня 2016 року з урахуванням зміни розміру облікової ставки Національного банку України у відповідні періоди розмір процентів, нарахованих на суму боргу 435 143, 00 грн, складає 181 198, 31 грн, сукупний індекс інфляції за період прострочення з 11 лютого 2016 року по 29 вересня 2016 року складає 103, 59 %, інфляційні втрати становлять 15 651, 21 грн. Термін прострочення сплати коштів за договором позики складає 232 дні, отже сума трьох процентів річних складає 8 297, 52 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої та пʼятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.