Постанова
Іменем України
08 травня 2019 року
м. Київ
справа № 569/12163/17
провадження № 61-26401св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області, у складі судді Ковальова І. М., від 23 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області, у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Шеремет А. М., Ковальчук Н. М., від 17 квітня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що 21 листопада 2013 року між сторонами по справі було укладено договір позики, відповідно до якого він надав у позику відповідачу грошові кошти у сумі 80 000, 00 грн, що станом на день укладення договору становить еквівалент 10 008, 78 доларів США. Сторони домовилися, що позику за договором від 21 листопада 2013 року позичальник зобовʼязаний повернути не пізніше 30 грудня 2014 року. 11 січня 2014 року між сторонами було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти у сумі 24 000, 00 грн, що станом на день укладення договору становить еквівалент у розмірі 3 002, 63 долари США. Сторони домовилися, що позику за договором від 11 січня 2014 року позичальник зобовʼязаний повернути не пізніше 26 лютого 2014 року. 24 червня 2014 року між сторонами по справі було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти у сумі 3 000, 00 доларів США, що станом на день укладення договору становить еквівалент у сумі 35 634, 81 грн. Сторони домовилися, що позику за договором від 24 червня 2014 року позичальник зобовʼязаний повернути не пізніше 01 вересня 2014 року.
Посилаючись на зазначені обставини та вказуючи про те, що кошти не повернуто, ОСОБА_4 просив суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за договором позики від 21 листопада 2013 року, яка складається з: 259 226 грн основного боргу, 9 410, 00 грн штрафу, 133 661, 64 грн трьох процентів річних, 191 387, 21 грн інфляційних втрат, а всього 593 685, 73 грн; заборгованість за договором позики від 11 січня 2014 року, яка складається з: 77 768, 12 грн основного боргу, 10 930, 00 грн штрафу, 46 660, 87 грн трьох процентів річних, 80 637, 76 грн інфляційних втрат, а всього 215 996, 75 грн; заборгованість за договором позики від 24 червня 2014 року, яка складається з: 35 000, 00 грн основного боргу, 10 600, 00 грн штрафу, 20 328, 77 грн трьох процентів річних, 32 284, 00 грн інфляційних втрат, а всього 98 212, 77 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2018 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики від 21 листопада 2013 року яка, складається з: 259 226, 00 грн основного боргу, 9 410, 00 грн штрафу, 133 661, 64 грн трьох процентів річних, 191 387, 21 грн інфляційних втрат, а всього 593 685, 73 грн; заборгованість за договором позики від 11 січня 2014 року, яка складається з: 77 768, 12 грн основного боргу, 10 930, 00 грн штрафу, 46 660, 87 грн трьох процентів річних, 80 637, 76 грн інфляційних втрат, а всього 215 996, 75 грн; заборгованість за договором позики від 24 червня 2014 року, яка складається з: 35 000, 00 грн основного боргу, 10 600, 00 грн штрафу, 20 328, 77 грн трьох процентів річних, 32 284, 00 грн інфляційних втрат, а всього 98 212, 77 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог. Факт отримання відповідачем коштів у позику за трьома договорами підтверджено допустимими і належними доказами. Оскільки позичальником прострочено грошові зобовʼязання, тому стягненню з нього на користь позикодавця підлягають безпосередньо заборгованість за трьома договорами позики, штраф, сума трьох процентів річних та інфляційні втрати.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Поставною Апеляційного суду Рівненської області від 17 квітня 2018 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2018 року скасовано у частині стягнення 191 387, 21 грн інфляційних втрат за договором позики від 21 листопада 2013 року, 80 637, 76 грн інфляційних втрат за договором позики від 11 січня 2014 року та 32 284 грн інфляційних втрат за договором позики від 24 червня 2014 року і ухвалено у цій частині нове рішення, яким ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий суд дійшов неправильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат, оскільки розмір основного боргу на момент ухвалення судом свого рішення визначався як еквівалент заборгованості у доларах США, тому застосування до спірних правовідносин положень про інфляційні втрати не ґрунтується на вимогах закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У травні 2018 року ОСОБА_3 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 17 квітня 2018 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики від 11 січня 2014 року, справу у цій частині передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, змінити оскаржені судові рішення у частині вирішення питання про стягнення трьох процентів річних за договором позики від 21 листопада 2013 року, за договором позики від 11 січня 2014 року та за договором позики від 24 червня 2014 року, а також скасувати вказані судові рішення у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення неустойки за договором позики від 21 листопада 2013 року, за договором позики від 11 січня 2014 року та за договором позики від 24 червня 2014 року і ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що судами першої та апеляційної інстанції повно і всебічно не зʼясовано обставини справи. Місцевий суд не мав підстав ухвалювати рішення у справі за наявності заздалегідь поданого клопотання про відкладення розгляду справи у звʼязку з хворобою заявника. Заявник був позбавлений можливості заявити клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності у суді першої інстанції. Разом з тим про застосування наслідків спливу строку позовної давності заявником було заявлено у суді апеляційної інстанції, проте апеляційним судом ця обставина врахована не була, клопотання не розглянуто. Стягуючи штраф і три проценти річних, місцевий суд не врахував наявність подвійної відповідальності за невиконання зобовʼязання.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
06 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
17 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 17 квітня 2018 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Доводи відзиву на касаційну скарги
Суд касаційної інстанції не приймає доводи відзиву на касаційну скаргу, який подано представником ОСОБА_4 - ОСОБА_2, оскільки відзив на касаційну скаргу, який надійшов до суду касаційної інстанції 17 липня 2018 року, не підписаний особою, яка його подала.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 листопада 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_4 надав у позику ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 80 000, 00 грн, що станом на день укладення договору становить еквівалент у сумі 10 008, 76 доларів США.
Відповідно до пункту 4 договору позики від 21 листопада 2013 року позичальник зобовʼязується повернути позикодавцю позику у строк та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 5 договору позики від 21 листопада 2013 року сторони домовилися, що позичальник зобовʼязаний повернути суму позики повністю у розмірі, встановленому у пункті 1 цього договору, не пізніше 30 грудня 2014 року. Повернення позики (її частини) підтверджується розпискою позикодавця про отримання коштів або оформляється актом за підписом сторін. За умови зміни офіційного курсу долара по відношенню до гривні більше ніж на 10 % позика підлягає поверненню у гривнях у сумі, еквівалентній сумі у доларах, зазначеній у пункті 1 цього договору.
Відповідно до пункту 9 договору позики від 21 листопада 2013 року у випадку прострочення позичальником понад 10 календарних днів встановлених цим договором строків погашення грошових зобовʼязань позичальник сплачує позикодавцю штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 10, 00 грн за кожен день прострочення, включаючи перші 10 днів прострочення та день повного погашення заборгованості. Строк позовної давності для предʼявлення вимог за цим пунктом договору встановлено сторонами у три роки.
Відповідно до пункту 10 договору позики від 21 листопада 2013 року додатково до відповідальності, встановленої пунктом 9 цього договору, за несвоєчасне виконання своїх грошових зобовʼязань за цим договором позичальник сплачує позикодавцю 20 процентів річних з простроченої суми відповідно до статті 625 ЦК України та інфляційні втрати.
11 січня 2014 року між сторонами по справі було укладено договір позики, відповідно до пункту 1 якого позивач надав у позику відповідачу грошові кошти в сумі 24 000, 00 грн, що станом на день укладення договору становить еквівалент у сумі 3 002, 63 доларів США.
Відповідно до пункту 4 договору позики від 11 січня 2014 року позичальник зобовʼязується повернути позикодавцю позику в строк та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 5 договору позики від 11 січня 2014 року сторони домовилися, що позичальник зобовʼязаний повернути суму позики повністю в розмірі, встановленому у пункті 1 цього договору не пізніше 26 лютого 2014 року. Повернення позики (її частини) підтверджується розпискою позикодавця про отримання коштів або оформляється актом за підписом сторін. За умови зміни офіційного курсу долара по відношенню до гривні більше ніж на 10 % позика підлягає поверненню у гривнях в сумі, еквівалентній сумі в доларах, зазначеній у пункті 1 цього договору.
Відповідно до пункту 9 договору позики від 11 січня 2014 року у випадку прострочення позичальником понад календарних 10 днів встановлених цим договором строків погашення грошових зобовʼязань, позичальник сплачує позикодавцю штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 10 грн за кожен день прострочення, включаючи перші 10 днів прострочення та день повного погашення заборгованості.
Відповідно до пункту 10 договору позики від 11 січня 2014 року додатково до відповідальності, встановленої пунктом 9 цього договору, за несвоєчасне виконання своїх грошових зобовʼязань за цим договором позичальник сплачує позикодавцю 20 процентів річних з простроченої суми відповідно до статті 625 ЦК України та інфляційні втрати.
24 червня 2014 року між сторонами по справі було укладено договір позики, відповідно до пункту 1 якого позивач надав у позику відповідачу грошові кошти у сумі 3 000, 00 доларів США, що станом на день укладення договору становить еквівалент у сумі 35 634, 81 грн.
Відповідно до пункту 4 договору позики від 24 червня 2014 року позичальник зобовʼязується повернути позикодавцю позику в строк та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 5 договору позики від 24 червня 2014 року сторони домовилися, що позичальник зобовʼязаний повернути суму позики повністю в розмірі, встановленому у пункті 1 цього договору не пізніше 01 вересня 2014 року. Повернення позики (її частини) підтверджується розпискою позикодавця про отримання коштів або оформляється актом за підписом сторін.
Відповідно до пункту 9 договору позики від 24 червня 2014 року у випадку прострочення позичальником понад календарних 10 днів встановлених цим договором строків погашення грошових зобовʼязань, позичальник сплачує позикодавцю штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, включаючи перші 10 днів прострочення та день повного погашення заборгованості. Строк позовної давності для предʼявлення вимог за цим пунктом договору встановлено сторонами три роки.