Постанова
Іменем України
08 травня 2019 року
м. Київ
справа № 336/7277/17
провадження № 61-47948св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_4 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, у складі судді Дмитрюк О. В., від 06 червня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Дашковської А. В., Онищенко Е. А., від 07 листопада 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області про визнання договору дарування та державної реєстрації права власності на земельну ділянку недійсними.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27 квітня 2000 року № 175/103 та державного акту на право приватної власності на землю від 30 травня 2000 року ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0503 га на території АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
13 вересня 2005 року між ним та його матірʼю ОСОБА_2 був укладений договір дарування, згідно якого дарувальник подарувала, а обдарований прийняв у дар 7/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою господарчих та побутових будівель і споруд. Частиною другою пункту 1 договору дарування було передбачено, що житловий будинок, частка якого дарується, знаходиться на земельній ділянці розміром 500 кв. м.
24 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір дарування 3/10 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, а також договір дарування 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0503 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за вказаною адресою.
Враховуючи, що ОСОБА_2 не мала права укладати з ОСОБА_3 договір дарування 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0503 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, оскільки на час укладання договору дарування 7/10 частин зазначеної земельної ділянки належали йому, а 3/10 частин перейшли до ОСОБА_3 одночасно з укладанням договору між ними договору дарування 3/10 частин будинку, то зазначений договір дарування є недійсним, оскільки ОСОБА_2 незаконно подарувала належне йому за законом майно.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати недійсним договір дарування 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0503 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, який був укладений 24 травня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н. В. і зареєстрований в реєстрі за № 1505. Скасувати державну реєстрацію права власності спірної земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дарувальник ОСОБА_2 при укладанні 13 вересня 2005 року договору дарування 7/10 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, мала право подарувати позивачу 7/10 частин земельної ділянки чи іншу частину земельної ділянки, однак відповідний договір не укладала. Оспорений позивачем правочин не порушує його права, як власника 7/10 частин житлового будинку, який також набув право власності на частину земельної ділянки в силу статті 377 ЦК України. ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 належну їй на законних підставах частину земельної ділянки, вільну від будівель ОСОБА_4
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 листопада 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про відсутність підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, для визнання недійсним договору дарування частини земельної ділянки від 24 травня 2015 року, укладеного між відповідачами. Права позивача оспореним правочином не порушено, окрім того, між сторонами було укладено угоду, якою встановлено порядок володіння та користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, підписи сторін на якій були посвідчені нотаріально.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 листопада 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору судами неправильно застосовано положення статті 377 ЦК України, статті 120 ЗК України. Після укладення 13 вересня 2005 року договору дарування у відповідача ОСОБА_2 автоматично припинилося право власності на 7/10 частин земельної ділянки під будинком з господарськими спорудами, який вона подарувала позивачу, а тому вона не мала права 04 квітня 2014 року реєструвати за собою право власності на всю земельну ділянку та 24 квітня 2015 року дарувати 1/2 земельної ділянки відповідачу ОСОБА_5
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області про визнання договору дарування та державної реєстрації права власності на земельну ділянку недійснимипризначено до судового розгляду.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, викладених у судових рішеннях, та не є такими, що дають підстави для їх скасування. Встановлені у справі обставини підтверджують відсутність порушеного права позивача оспореним правочином.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27 квітня 2000 року № 175/103 та державного акту на право приватної власності на землю від 30 травня 2000 року, що зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 600, ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0503 га на території м . Запоріжжя АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
13 вересня 2005 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 7/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою господарчих та побутових будівель і споруд.
21 вересня 2005 року орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації зареєструвало право власності позивача на 7/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1 і видало витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21 вересня 2005 року № 8411675, реєстраційний номер 1162007.
24 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір дарування 3/10 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, а також укладено договір дарування 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0503 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н. В. і зареєстрований в реєстрі за № 1505.
Про існування договору дарування частини земельної ділянки позивач дізнався з рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2016 року у справі № 336/2087/16-ц, яким було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та встановлено порядок користування земельною ділянкою між сторонами.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 19 жовтня 2016 року у справі № 336/2087/16-ц було скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2016 року та відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні її позову до ОСОБА_2 про визнання порядку користування земельною ділянкою.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та пʼятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.