Постанова
Іменем України
08 травня 2019 року
м. Київ
справа № 643/15872/17-ц
провадження № 61-4559 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач - публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит";
треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Данилович, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотова Лариса Юріївна, департамент служб у справах дітей Харківської міської ради;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 - на рішення Московського районного суду м. Харкова у складі судді Букреєвої І. А. від 04 жовтня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі коленгії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В., від 06 лютого 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"), треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов С. Д., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотова Л. Ю., департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визнання договору іпотеки недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2012 року у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 14 серпня 2007 року, укладеного між нею та відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", у розмірі 3 698 162 грн 06 коп. звернуто стягнення на належну їй квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором від 14 серпня 2007 року.
21 грудня 2016 року заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова задоволено позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до неї про виселення з квартири АДРЕСА_1 .
Вказувала, що лише після предʼявлення 28 серпня 2015 року банком вищевказаного позову про виселення вона дізналася про порушення своїх прав, як власника квартири. Зокрема, договір іпотеки квартири від 14 серпня 2007 року був посвідчений приватним нотаріусом у 2007 році, тоді як спірна квартира перебувала під арештом з 2003 року, накладеним ухвалою Московського районного суду м. Харкова у справі № 2-12/08. Крім того, приватними нотаріусами були порушені встановлені вимоги під час посвідчення договору, а саме: належним чином не встановлено її особу, не перевірено її паспорт, в якому були порушення його заповнення, що тягне за собою недійсність цього документа. Також зазначала, що нотаріус не перевірив наявність малолітніх дітей у квартирі, не отримав попередню згоду органів опіки та піклування на вчинення оспорюваного правочину.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просила суд визнати іпотечний договір від 14 серпня 2007 року, який укладений між нею та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", недійсним, а також застосувати наслідки недійсності цього правочину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, для визнання оспореного іпотечного договору недійсним відсутні, оскільки порушень закону при його укладенні позивачкою не доведено, а судом не встановлено. При цьому позивачка є бабусею онуків, тобто згідно зі статтею 18 Закону України "Про охорону дитинства" не є особою, яка повинна отримати попередню згоду органів опіки та піклування. Крім того, позивачка звернулася до суду із пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 - задоволено частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2018 року в частині мотивів відмови у задоволенні позову змінено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився із висновком районного суду щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_4 про визнання іпотечного договору квартири від 14 серпня 2007 року недійним, оскільки при його укладенні обсяг прав неповнолітніх онуків позивачки щодо користування спірною квартирою звужені не були, незважаючи на те, що у порушення вимог статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", статті 177 СК України, статті 17 Закону України "Про охорону дитинства", не було отримано попередню згоду органу опіки та піклування. При цьому суд послався на відповідні правові позиції Верховного Суду. Крім того, дія рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2003 року про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту спірної квартири на правомочність оспореного договору іпотеки не впливала, а сам факт підписання договору іпотеки позивачкою не оспорювався. Разом з тим, апеляційний суд не погодився із висновком районного суду в частині мотивів відмови у задоволенні позову у звʼязку з пропуском строку позовної давності, заявленого відповідачем, оскільки застосування строку позовної давності можливе лише у разі обґрунтованості позовних вимог, а позов є необґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Московського районного суду м. Харкова.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 - мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки належним чином не дослідили усіх обставин справи. Суди не врахували доводів позивачки про те, що під час посвідчення оспореного іпотечного договору нотаріусами не перевірено наявності малолітніх дітей у квартирі та наявності попередньої згоди органів опіки та піклування на вчинення цього правочину, обовʼязковість надання якої передбачена положеннями частини четвертої статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей". Крім того, суди не врахували, що приватними нотаріусами були порушені встановлені вимоги під час посвідчення договору, а саме: належним чином не встановлено її особу, не перевірено її паспорт, в якому були порушення його заповнення, що тягне за собою недійсність цього документа. Також помилковим є висновок суду про пропуск позивачкою строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач, оскільки ґрунтується на припущеннях, що заборонено законом. Посилання судів на те, що укладеним договором іпотеки квартири права малолітніх дітей, які у ній проживають, не порушено є безпідставними, так як існує рішення суду, що набрало законної сили, яким виселено всіх мешканців квартири без надання іншого житла. Зазначене є підтвердженням того, що укладення іпотечного договору потягло за собою негативні наслідки для неповнолітніх дітей.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.