ПОСТАНОВА
Іменем України
15 травня 2019 року
Київ
справа № 688/4324/16-а
провадження № К/9901/29550/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобовʼязання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року (судді Полотнянко Ю.П., Загороднюк А .Г ., Драчук Т.О),
І. Суть спору
1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС, Казначейство) з вимогами визнати протиправною бездіяльність ДКС щодо невиконання рішення від 07 вересня 2015 року Шепетівського міськрайонного суду за в/л № 2а-2153/2011 від 18 лютого 2014 року та зобовʼязати вчинити дії щодо виконання зазначеного судового рішення; зобовʼязати ДКС вчинити дії для належного виконання рішення від 02 вересня 2015 року за виконавчим листом № 2-а-6378/2011 від 17 лютого 2014 року, а також нарахувати на несплачену суму нарахованої та невиплаченої державної допомоги по догляду за дитиною в розмірі 4642,20 грн. компенсацію в розмірі 3%, починаючи з 18 грудня 2015 року.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1, серед іншого, зазначила, що виконавчий лист від 17 лютого 2014 року № 2-а-6378/11 (на виконання судового рішення від 02 вересня 2015 року Шепетівського міськрайонного суду) про стягнення коштів взятий до виконання в органах казначейства 17 вересня 2015 року і мав бути виконати ний упродовж трьох місяців, тобто до 18 грудня 2015 року. На дату звернення з цим позовом до суду вказаний виконавчий документ не виконано, у звʼязку з чим заявлено цей позов.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 09 січня 2014 року скасував постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2011 року та ухвалив нову, якою визнав неправомірним розпорядження Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області (далі - УПСЗН) про надання соціальної допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку; зобовʼязав УПСЗН здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною в розмірі прожиткового мінімуму для дітей до 6 років за період з 01.05.2011 по 14.10.2011, з урахуванням виплачених сум; у решті позовних вимог відмовив.
4. Відтак Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області видав виконавчий лист № 2-а-6378/2011 від 17 лютого 2014 року.
5. Ухвалою від 02 вересня 2015 року Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області змінив спосіб та порядок виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2014 року у справі № 2-а-6378/2011 із зобовʼязання УПСЗН здійснити виплату ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною на стягнення з УПСЗН на користь ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною в розмірі 4536,13 грн.
6. Виконавчий лист № 2-а-6378/2011 від 17 лютого 2015 року позивач подала до Шепетівського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області.
7. 14 грудня 2015 року позивачка звернулася до Шепетівського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області про надання відомостей щодо розгляду звернення від 05 жовтня 2015 року, порушення граничних строків виконання судового рішення від 02 вересня 2015 року Шепетівського міськрайонного суду за виконавчим листом №2-а-6378/11. Відповіді на це звернення позивач не отримала, коштів за виконавчим листом теж.
8. Згадані виконавчі листи разом із судовими рішеннями були направленні Шепетівське управління Державної казначейської служби України Хмельницької області надіслало до Головного управління ДКС України для подальшого виконання.
9. Виконавчий лист у справі № 2-а-6378/2011 про стягнення коштів у сумі 4536,13 грн. на користь ОСОБА_1 надійшов та зареєстрований в органах Казначейства 17 вересня 2015 року і з цієї дати взятий на облік до виконання; виконавчий лист у справі № 2-а-2153/2011 про стягнення коштів у сумі 4642,20 грн. на користь ОСОБА_1 надійшов та зареєстрований в органах Казначейства 08 жовтня 2015 року і з цієї дати взятий на облік до виконання. Зазначеним виконавчим листам присвоєно номери №№5521, 5652.
10. Позаяк коштів за виконавчими листами суду позивач в межах тримісячного строку не отримала, вона звернулася з цим позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
11. Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 22 лютого 2017 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
12. Таке рішення мотивоване тим, що органи ДКС вживають заходи щодо належного виконання виконавчих листів в межах своїх повноважень. Те, що зазначені виконавчі листи ще не виконано зумовлено не бездіяльністю відповідача, а відсутністю належного асигнування відповідної бюджетної програми, що не охоплюється компетенцією ДКС та її органів.
13. Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 29 червня 2017 року скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нову, якою частково задовольнив позовні вимоги.
14. Визнав бездіяльність ДКС щодо невиконання рішення Шепетівського міськрайонного суду від 07 вересня 2015 року за виконавчим листом № 2-а-2153/2011 від 18 лютого 2014 року протиправною.
15. Зобовʼязав ДКС вчинити дії для належного виконання рішення Шепетівського міськрайонного суду від 02 вересня 2015 року за виконавчим листом № 2-а-6378/2011 від 17 лютого 2014 року, а також нарахувати на несплачену суму нарахованої та невиплаченої державної допомоги по догляду за дитиною 4642,20 грн. компенсацію в розмірі 3%, починаючи з 18 грудня 2015 року.
16. При ухваленні такого рішення суд апеляційної інстанції взяв до уваги, зокрема, практику Європейського суду з прав людини (справи "Кечко проти України", Гасан і Чеус проти Болгарії), відтак підсумував, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обовʼязковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обовʼязок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
17. Апеляційний суд вважає, що бездіяльність ДКС щодо невиконання протягом тривалого часу судового рішення Шепетівського міськрайонного суду у справі № 2-а-2153/2011 року є протиправною.
IV. Касаційне оскарження
18. У касаційній скарзі ДКС просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції в цій справі.
19. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судові рішення не виконано у звʼязку з недостатнім бюджетним фінансуванням таких витрат (свідченням чого є закони України про Державний бюджет на 206 і 2017 роки), а не внаслідок бездіяльності посадових осіб ДКС. Відповідач зазначив, що вживав та продовжує вчиняти дії для того, щоб виконати судові рішення, однак обмежений фінансовими можливостями, виділеними для виконання судових рішень, боржником за якими є державні органи.
20. Вважає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки всім обставинам цієї справи, а саме лише покликання на практику Європейського суду з прав людини не може бути достатньою підставою для вирішення спору.
V. Релевантні джерела права та акти їх застосування
21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон № 4901-VI) цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.
23. Відповідно до статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобовʼязання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
24. Згідно з частинами першою-другою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.