ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2019 року
Київ
справа №826/5716/16
адміністративне провадження №К/9901/44367/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 826/5716/16
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3
до Національного банку України, Голови Національного банку України Гонтарєвої Валерії Олексіївни,
треті особи: Громадська організація "Спілка вкладників Акціонерного товариства "Дельта Банк", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"
про визнання протиправною та незаконною бездіяльності, відшкодування матеріальної шкоди
за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_3
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2017 року (у складі судді Мазур А.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року (у складі колегії суддів: Желтобрюх І.Л., Горяйнова А.М., Бєлової Л.В.),
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національного банку України, голови Національного банку України Гонтарєвої Валерії Олексіївни, треті особи: Громадська організація "Спілка вкладників Акціонерного товариства "Дельта Банк", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" та просили:
- визнати протиправною бездіяльність Національного банку України у період з 01 січня 2014 року по 03 березня 2015 року щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ "Дельта Банк" та невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасного рішення про застосування адекватних заходів впливу на підставі наявної в НБУ інформації та перевірок;
- стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду у сумі 1 500 000 грн. на користь ОСОБА_1, 1 000 000 грн. на користь ОСОБА_2 та 150 000 грн. на користь ОСОБА_3
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, адміністративний позов залишено без розгляду у звʼязку з пропуском строку звернення до суду передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 21 червня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/5716/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У звʼязку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 13 травня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 826/5716/16 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 14 травня 2019 року.
Одночасно із запереченнями на касаційну скаргу відповідачем було заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивачі обґрунтовують тим, що у відповідності до статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Також зазначають, що позов стосується порушення банківського нагляду у вигляді бездіяльності НБУ. Інформація про банківський нагляд є закритою, отже позивачі не могли і не повинні були дізнатися про факти порушення їх прав шляхом бездіяльності НБУ. Посилається на те, що судами неправильно визначено строки звернення до суду у даних правовідносинах, а саме із моменту запровадження в ПАТ "Дельта Банк" тимчасової адміністрації (03 березня 2015 року). Тому вважають, що ними не порушено строки звернення з адміністративним позовом до суду.
17 липня 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивачів, в яких відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до вимог статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини першої статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Згідно з частиною першою статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Для зʼясування питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити фактичну обставину, з настанням якої позивач дізнався або мав би дізнатися про порушення свого права.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
Предметом розгляду даної адміністративної справи є бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів у період з 01 січня 2014 року по 03 березня 2015 року, яка і призвела до порушення прав позивачів як вкладників ПАТ "Дельта Банк".
В свою чергу, з даним адміністративним позовом позивачі звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва лише 04 квітня 2016 року, тобто більше, ніж через рік після запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк".
Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 ПАТ "Дельта Банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних.
Того ж дня, на підставі постанови Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51, згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію ПАТ "Дельта Банк" та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації банку.
Інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" було розміщено наступного дня (03 березня 2015 року) на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) у відповідності до вимог статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Таким чином, інформація про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та про запровадження тимчасової адміністрації у банку перебувала у загальному доступі з моменту публікації в офіційних виданнях і позивачі мали можливість з нею ознайомитись.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вже з 03 березня 2015 року позивачі повинні були дізнатися про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк", що є наслідком визнання Національним банком України згаданого банку неплатоспроможним, і яке, в свою чергу згідно з доводами позивача, є наслідком протиправної бездіяльності Національного банку України щодо здійснення банківського нагляду за діяльністю ПАТ "Дельта Банк" відповідно до статті 55 Закону України "Про Національний банк України".
Стосовно посилань позивачів на ту обставину, що на час запровадження в ПАТ "Дельта Банк" тимчасової адміністрації порушення їх майнових прав ще не було очевидним, а тому підстави до звернення до суду з даним адміністративним позовом були відсутні, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як вже було зазначено вище, предметом розгляду даної адміністративної справи є саме бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів у період з 01 січня 2014 року по 03 березня 2015 року та невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасного рішення про застосування адекватних заходів впливу на підставі наявної в НБУ інформації та перевірок.
Відповідно до частини третьої статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення).